Інтерв'ю        28 Вересня 2016        349         1 коментар

Інтерв’ю з головою Галицької єпархії Української Лютеранської Церкви, пастирем громади Святих Апостолів Івана та Якова Тарасом Коковським на тему: «Українське лютеранство: минуле та сьогодення»

taras_avtorВід імені численних наших читачів нашого порталу вітаємо Вас, пастире!

Дякую. Навзаєм вдячний за нагоду поспілкуватись.

Распопов Євген: Пастире Тарасе, перш ніж розпочати нашу розмову, варто разом нами розвіяти стереотип щодо лютеранської церкви, як виключно іноземного явища, котре жодним чином не пов’язане з духовними пошуками українців. Як Ви вважаєте, що дає підставу стверджувати, що лютеранство, яке коренями сягає німецької історії вплинуло на ідеї Реформації церкви серед духовного відродження українського народу. Адже, як відомо, переважна більшість українців сповідують православну віру.

Ми почасти забуваємо, що християнство, як таке, у будь-якому його прояві стало для всіх теренів світу «своїм» завдяки проповідуванню Христового Євангелія. Бо така була воля Божа – Євангелія мало ширитись і це сталося. Так, в силу певних обставин, православ’я на Україні було дуже поширеним явищем. Втім, близькість до Європи завжди спричинювалася до проникнення на наші землі ідей європейських і навпаки. Навіть більше, можемо з певністю говорити про участь українців у європейських процесах. Українці вчилися в Європі, спілкувалися з тамтешніми богословами, науковцями, вченими, літераторами, а згодом європейські ідеї поширювали вдома. Україна не була країною, ізольованою від світу, а відтак ті чи інші європейські богословські процеси впливали на богослужебне життя в Україні.

Ідеями Реформації цікавилися чимало наших тогочасних богословів, зокрема Петро Могила, а також представники заможного стану та люди, що переймалися просвітництвом та освітою. Наприклад Станіслав Оріховський здобував освіту в європейських навчальних закладах,  товаришував з  Мартіном Лютером та Філіпом Меланхтоном. Власне, через це, а також поширення ідей Реформації у Польщі, ідеї щодо обнови Церкви так чи інакше проникали в Україну і цьому завадити було важко, бо Реформація була явищем загальноєвропейським, а ми говоримо про тогочасну Україну, як про невід’ємну частину європейських процесів.

Распопов Євген: Українське Лютеранство – явище, яке тісно пов’язане з Реформацією Церкви. Якщо йдеться про Німеччину, то стає зрозумілим, що мова йде про Реформацію Римо – католицької церкви. А якщо мова йтиме про українську церкву, то Реформація чого саме: українського православя, греко – католицизму? Чи мова йтиме про дещо нове явище? Прокоментуйте.

Насамперед йдеться про реформування Церкви, як такої, донесення до народу Святого Писання, Христового Євангелія спасіння, просвітництво, очищення Церкви від невігластва, повернення до біблійних витоків часів раннього християнства. Звісно, ситуація в Україні була дещо іншою, ніж в Німеччині – країні католицькій. Як відомо, тогочасна Україна була частково православна, а частково католицька, тому можемо говорити про вплив ідей Реформації і на першу, і на другу.  До речі, князь Костянтин-Василь Острозький, якого традиційно уважають захисником православ’я, напередодні Берестейської унії 1596 року виношував ідею унії православ’я з протестантизмом.  За його сприяння в Острозі постала греко-словяно-латинська колегія або ж академія, що стала першим на цих теренах навчальним закладом на зразок європейських.  Довкола академії гуртувалися люди, спраглі за освітою і книжками. Це, зокрема, Герасим і Мелетій Смотрицькі, Дем`ян Наливайко, Василь Красовський, Іван Вишенський, Никифор Лукаріс. Декотрі з них отримали освіту в кращих навчальних закладах тогочасної Європи.  Тут працював книгодрукар Іван Федорович. Острозька Біблія зазнала впливів також і тогочасних європейських видань Святого Письма так само, як Пересопницьке Євангеліє.

Распопов Євген: Відомо, що Блаженний Теодор Ярчук, – засновник Української Лютеранської Церкви одного разу вступив до греко – католицької духовної семінарії. Що вплинуло більше на формування літургійного життя УЛЦ – традиція західна чи східна? Чи мова йде про якусь периферію?

Теодор Ярчук отримав блискучу богословську освіту, до речі, так само, як і Мартин Лютер, причому обоє отримали католицьку освіту. Втім, жага до пізнання Божого Слова, світлий розум, палке бажання осягати глибини Святого Писання, любов до Христового Євангелія, до свого народу, до рідної мови, культури, прагнення просвітити народ чистим Євангелієм спонукали їх стати на шлях присвяти життя Христові і Його Добрій Звістці, котру щиро бажали  нести своєму народові.  Ярчука, як людину мудру і освічену, полонили ідеї конфесійного лютеранства, котрі він хотів принести на терени рідної землі. Любов до рідного слова і традиції спричинилася до утвердження лютеранства через Східний або ж Візантійський обряд.  Відтак, українське конфесійне лютеранство стало єдиним у світі, що донині послуговується відредагованою Літургією Івана Золотоустого.

Распопов Євген: Пасторе Тарасе, розкажіть будь ласка, нашим читачам про Ваш духовний шлях до Української лютеранської церкви.

Як у більшості людей мого покоління, шлях до храму був тернистим. То був шлях злетів і падінь, сумнівів і розчарувань, пізнання і вдячності Господу за Його терпіння і ласку. Я мріяв здобути богословську освіту, що колись було явищем звичним для української інтелігенції. Відтак, пошуки відповідей на одвічні питання привели до Лютеранської богословської Семінарії Святої Софії. Високоосвічені викладачі семінарії, – переважно іноземці, дали нам блискучі знання, за що я їм дуже вдячний. До семінарії я вступив у віці практично 40 років і гадав, що отриманням богословської освіти все й завершиться, однак Господь розпорядився інакше і 1999 року я почав служіння у своїй першій парафії.

Распопов Євген: Що на Ваш погляд впливає на формування ідеї українського протестантизму? Ви переконані, що український протестантизм є вірним формулюванням замість «протестантизм в Україні»?

Ми в УЛЦ щодо лютеранства, зазвичай, не вживаємо терміну «протестантизм», бо нині він в силу багатьох обставин набув особливого відтінку.  Втім, постійне зростання чисельності віруючих євангельських церков в Україні скеровує до думки, що «протестантизм» дедалі більше вкорінюється на цих теренах. З огляду на те, що українські протестанти дуже схильні до сприйняття світових тенденцій протестантизму, я б радше вжив щодо них термін «протестантизм в Україні».

Распопов Євген: «Українське лютеранство», «віра німецького народу»… Чому так важливо підкреслювати національний колорит, коли мова йде про церкву та духовність? Справа лише в культурній ідентичності?

Цікаво, що при слові «лютерани» у більшості людей вигулькує в голові Німеччина. З одного боку це начебто й логічно. З іншого боку ми намагаємося донести до загалу думку про те, що бути конфесійним лютеранином в Україні так само природно, як бути православним чи католиком. Свого часу лютеранство уособлювалося здебільшого лише з німецькими та шведськими меншинами, що мешкали на теренах України. Однак понад сто років тому наші отці-засновники наблизили його до українського народу, так що нині переважна більшість наших парафіян українці, а також представники інших національностей. Подібним чином з християнством – християнином може бути людина будь-якої національності і кольору шкіри. Однак, оскільки ми українці, то так само, як віруючі поза межами України, ми вносимо до лютеранства частку своєї національної та культурної ідентичності. Ми любимо свій край і звичай, рідну мову, пісню, історію та культуру, хочемо свідчити про це іншим народам.

Ігор Дмитрук : Відомо, що українське лютеранство має свою власну літургічну традицію. Чому українські лютерани  в своїх богослужіннях використовують літургію Івана Златоуста? Звичайно вона має суттєві відмінності з православною літургією Івана Златоуста. Чому, наприклад, не використати літургію Папи Григорія, чи Василія Великого, або літургію апостола Якова найближчу до раннього християнства ?

Як я вже зазначав, що українські лютерани ніколи не відокремлювали себе від свого народу, його традицій та звичаїв. Навіть більше, в часи, коли набирала обертів латинізація, наші провідники і миряни палко обстоювали українське слово в церкві і рідний обряд, тобто Східний. Як правило, найпоширенішою була і є нині Служба Божа Івана Золотоустого. Саме тому наші отці-засновники скористалися нею, пристосувавши до лютеранського сповідання. Вони не пішли шляхом більшості лютеран-колоністів, що перебували на цих теренах, котрі послуговувались Західним обрядом.

Ігор Дмитрук : Чи мають українські лютерани свою власні навчальні заклади. Чи здобувають українські лютерани богословську освіту закордоном? Приміром США чи в лютеранській Німеччині?

Українська Лютеранська Церква має власний навчальний заклад, в котрому вишколюються майбутні служителі Слова. Це Лютеранська богословська семінарія Святої Софії. В минулому викладачами семінарії були виключно іноземці, нині практично всі предмети можуть викладати наші пастирі. Звісно, наші чоловіки-миряни і пастирі можуть здобувати богословську освіту за кордоном у навчальних закладах церков, з котрими ми перебуваємо в спільноті віри. Ми також практикуємо проведення семінарів для пастирів в Україні і долучаємось до тих, що проводяться поза межами України.

Ігор Дмитрук : Яка спільність та відмінність між українськими лютеранами і німецькими лютеранами в Україні?

Ми намагаємось перебувати в дружніх стосунках з усіма християнськими спільнотами в Україні, однак твердо стоїмо на позиціях віросповідного лютеранства. Відмінність між нами та іншими лютеранами та, що ми належимо до різних віросповідних спільнот, а їх у світі кілька. Йдеться про відмінності підходів до служіння, ставленні до головних доктрин Святого Писання і їхнього дотримання, тлумачення Божого Слова тощо.

Ігор Дмитрук: Відомо, що українські лютерани вважають Теодора Ярчука своїм мучеником. Як українське лютеранство дивиться на православних та католицьких святих? Чи визнають українські лютерани святими отців та вчителів ранньої церкви? І взагалі як українські лютерани розуміють сутність святих, мучеників?

На наш погляд Теодор Ярчук є яскравим прикладом жертовного служіння Христовому Євангелію, його поширенню серед рідного народу і поза межами України. Ми шануємо отців і вчителів Церкви, зокрема ранньої Церкви, котрі були палкими поборниками Христової віри, віддали за неї своє життя, утверджували її проповідуванням Євангелія. До праць багатьох із них ми звертаємося під час навчання в семінарії. Серед них є ті, що вшановуються як в католицькій, так і в православній Церкві. Ми тримаємося думки, що все, сказане чи написане отцями і вчителями, є добрим за умови, якщо воно не розходиться зі Словом Божим, а узгоджується з ним, бо головним мірилом усього є Святе Писання.

Ігор Дмитрук: Хочеться запитати про сучасний стан українського лютеранства. На даний момент українське лютеранство в тенденції розвитку чи занепаду? Яка кількість сучасних українських лютеран в Україні, і де найбільші центри ?

Оскільки віросповідне українське лютеранство почало відроджуватись лише 20 років тому, то найперше, що слід зробити – вклонитись Богові і подякувати Йому, нашим братам-одновірцям за ласку, а нашим служителям та мирянам за молитви, терпіння і розуміння.  Господь був милостивим до нас. Наразі ми крок за кроком починаємо втілювати в життя програму спорудження власних церковних будівель, а це дуже важко в нинішніх умовах. Щойно у червні ми посвятили каплицю Святого Марка у Києві, де душпастирем служить наш Єпископ В’ячеслав Горпинчук. Наші парафії є у Києві, Харкові, Тернополі, Івано-Франківську, Кременці, Кам’янці-Подільському тощо. У порівнянні з іншими деномінаціями чисельність УЛЦ невелика  – понад 1000 осіб, однак ми намагаємось активно долучатись до всіх релігійних та інших процесів, які відбуваються в Україні. Не посоромлюсь сказати, що наші друковані видання – одні з кращих, які видані українською мовою. Чого варта лише чудова серія коментарів до книг Біблії для мирян, над котрою ми зараз працюємо, чи видання праць Лютера, Книга Злагоди тощо – все це результат копіткої праці, за котру ми дякуємо Богові.

Ігор Дмитрук : Як українські лютерани ставляться до сучасної політичної ситуації в Україні? Чи допомагають гуманітарно військовим та жителям в зоні АТО ? Чи є репресії проти українських лютеран в окупованому Криму ?

Українські лютерани, так само, як віруючі інших конфесій, ніколи не стоять осторонь процесів, котрі відбуваються в Україні. Ми активно долучалися до подій 2004-2005 року, до подій під час Революції гідності. Ми постійно молимося за Божу ласку до українського народу, за те, щоб наш народ був просвічений Христовим Євангелієм,  мав правдиву духовну поживу, за мир і спокій в Україні. Молимось за захисників Вітчизни та їхніх рідних, за те, щоб влада виконувала свої обов’язки побожно і зі страхом Божим. Наші парафіяни неодноразово збирали гуманітарну поміч військовим та біженцям, воїнам, які отримали поранення. Будемо робити це і надалі.  Наші вірні в Криму вимушені були пристосовуватись до вимог російського законодавства і наразі вони в нелегкому становищі.

Дякуємо Вам, пасторе, за плідну та чудову розмову! Нехай Бог дарує Вам духовних звершень в Церкві Божій!

Дякую. Щиро зичу читачам журналу «Апейрон» Божої ласки, щирої любові до Божого Слова, до ближнього і нашої Вітчизни.  Хай Господь щедро благословляє вас на служіння поширення Доброї Звістки і Царства Божого. Ласкаво запрошую до своїх ресурсів в мережі Інтернет: архів проповідей – http://ulcwest-sermons.blogspot.com/, блог – http://taraskokovskyj.blogspot.com/, фотоальбоми – http://taraskokovskyj.blogspot.com/, переклади християнських пісень – http://taras2008.ucoz.ua/publ/6-1-0-10.

Розмовляли :

Євген Распопов та Ігор Дмитрук

Обговорення: 1 коментар
  1. Богдан сказав:

    З одного боку роздирають українців партії, про яких дуже точно виразився Іван ФРАНКО: “За кожною партійкою видніється хитрий писок жида”. “Розділяй і владарюй!” – це саме робить і релігія. Стверджують, що Бог для всіх єдиний, але розділяють вірян конфесіями, не традиційними храмами і навіть сектами. Одні святкують Різдво раніше, інші пізніше, а Христос не міг родитися 2 рази, 2 рази помирати на хресті і 2 рази воскресати. Маємо підлого сусіда, а храмів Московського патріархату в Україні більше ніж в самій Росії. На мою думку, раз Бог один, то і церква повинна бути ОДНА!!! Хто цього не хоче? Правильно: цього не хочуть “святі отці” в першу чергу, бо не хочуть втрачати свою владу точно так само, як Порошенко і Гундяєв не відрікаються від мільярдного бізнесу. Допоки матеріальне становище вище ВІРИ, релігія не об’єднає українців в боротьбі за Незалежність і добробут для всіх тому, що не видно різниці між партіями і різними конфесіями..

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook