Чжуан – цзи

zhuangziЧжуан – цзи  народився  близько 369 року  до нашої ери  у володінні Мен, в родині, яка втратила свій високий соціальний статус.  Історично володіння Мен входило  до складу держави Сун, в якій згідно достовірних свідчень  мешкали нащадки правителів китайської династії  Шань – Інь, де зберігалася  культурна атмосфера, яка виявлялася через повагу китайців до своїх звичаїв.

Основну частину свого життя Чжуан – цзи  змушений був проводити у варварській державі Чу. Саме з неї за підтвердженнями істориків походив  засновник даосизму – Лао-цзи. На її території  ще збереглася  стародавня традиція  шаманізму. Чжуан – цзи  займає спочатку посаду наглядача у володінні Мен, а  вже потім – першого міністра у державі Чу.

Крім  того, Чжуан – цзи  починає займатися  філософією, беручи до уваги  ідеї  даоського мудреця  Лао та його  філософську систему. Він  почав писати філософські трактати, які стали  надбанням  культури, філософської спадщини Стародавнього Китаю. Трактати Чжуан – цзи  здебільшого  відрізняються своїм оригінальним південним  мовним стилем, до нас дійшло дві третини об’єму тектсу. В «Історичних записках» (Ші  цзи)  повідомляється про створену Чжуаном книгу, яка містить  більше тисячі слів, тоді як сучасний текст складається з  шістдесяти шести ієрогліфів. А в іншій книзі «Хань шу», що складається з п’ятдесяти двох розділів  спостерігається нарахування близько тридцяти трьох ієрогліфів.

У «Ші цзи» (Історичних записках) зазначається,  що вчення Чжуан – цзи  не обумовлювалося якимись межами, в тім  воно все одно  поверталося  до свого  першоджерела – даосизму Лао-цзи.  Тому  письмена  мислителя  більше тисячі ієрогліфів  є в першу чергу  нічим іншим як  іносказанням.  Свою майстерність у  складанні  письмен та тлумаченні   висловів для визначення  смислу тих чи інших фактів або ж класифікації  подій, Чжуан – цзи використовує  з метою  нанесення  атак на конфуціанство, в особі  його засновника. Багато вчених – ерудитів  не змогли  захистити самих себе від критики філософа Чжуан – цзи.

Його слова  настільки були  безмежні як океан, він був вірний собі, ні в чому себе не засмучував; навіть правителі і чиновники не могли його використати у  своїх цілях. Хоч про Чжуан-цзи мало збереглося  свідчень, проте  про нього  багато пише  китайський історик Сим Цянь  в «Історичних записках».

Якщо ж розглядати  термінологію, якою користується Чжуан-цзи, то можна побачити неймовірний факт: справа  в тому, що філософ  ототожнює  терміни, наприклад внутрішнє відносить до неба («тянь»), зовнішнє – до людини («жень»), в тім  висловлює опозиційність у «природно – мистецькому».  Це можна прослідкувати  у його книзі з 33 розділів.  Тому деяким дослідникам  важко  зрозуміти  чи дійсно Чжуан – цзи є достовірним автором книги.

І як з’ясувалося в ході дослідження його філософської спадщини, що йому належать внутрішні розділи, які  поєднанні  неформальним характером  заголовків, що відображають  сам зміст. Можливо вони були написані  ще раніше книги « Дао де цзин», собою являють першоджерело даосизму. Що ж стосується інших розділів, ймовірно  вони могли бути написані  його учнями, а також заготовленими двома або ж трьома ієрогліфами.

Авторитетнішим із вже збережених є коментар Го Сяна, ґрунтується переважно на матеріалах, які містять у собі теорію про так зване «вчення про таємне», як своєрідний синтез даосизму та конфуціанства. Спеціальні дослідження  у площині  філософської діяльності Чжуан – цзи було  зроблено багатьма видатними науковцями та мислителями Китаю, починаючи з Лу Деміна і закінчуючи Гао Хеном.

Важливими є коментарі до трактатів Чжуан – цзи, опубліковані у 1894, 1909, 1935, 1954, 1961, 1983 – х  роках.  Його праці було перекладено на англійську, французьку, німецьку, російську, японську і сучасну китайську мови.

Не менш важливим є теоретичний стрижень  вчення Чжуан – цзи щодо шляху – Дао. Шлях  представляється ним як  такий, що володіє властивостями, достовірністю подій, в тім позбавлений  діяльності, форми тілесності; допускає  передачу, проте не отримання , а досягнення, споглядання у собі моральних якостей.

Чжуан – цзи  виділяє такі основні п’ять рівнів наділення буттям:

1) Чжи – знання

2) Шен – життя

3) Сін – тілесна форма

4) Ці – пневма

5) Си – смерть

Останній із них є самим глибоким, собою обумовлює  переміщення та народження усіх речей.  Але тут ми можемо помітити одну цікаву річ: між Дао де цзином  і Чжуан- цзи видно розходження. Оскільки Дао називається «річ, яма містить образи – символи», то в  Чжуан – цзи  Дао аж ніяк не є річчю, а за його твердженням  робить речі – речами. Ним зміщується акцент  на безіменності та не пізнанні  Дао.

Шлях Дао Чжуан – цзи називає принципами. Гносеологія у   філософа  відіграє  роль служниці антропології. Тоді з міркувань Чжуан – цзи Шлях – дао може  бути досягнений носієм; тим, хто досяг  і втілює цей шлях.

Філософія Чжуан – цзи є дуже складною для самого сприйняття, в тім виявляє інтерес зі своєї сторони.

Чжуан – цзи помер близько 286 року до нашої ери , а у 742 року  згідно указу китайського імператора Лі Лунцзі  був удостоєний імені даоського святого «Істинна людина із Наньхуа». Трактат Чжуан – цзи був визнаний даоським каноном.

 Богдан Стрикалюк