Один дзен монах, який прагнув досягнути Просвітлення, присвятив багато років свого життя медитації. Не досягнувши повної Реалізації, він вирішив піти в гори. З цими думками чернець прийшов до свого Майстра.

– Учитель, прошу вашого благословення, я хочу піти в гори і залишитися там, поки практика не буде завершена повністю.

Майстер проникливо подивився на ченця і побачив, що той вже дозрів для повного усвідомлення себе, тому з радістю благословив.

Чернець, піднімаючись по стежці в гору, побачив, що вниз йде старий чоловік в якого на спині величезна в’язка дров. Коли чернець підійшов ближче, старий зупинився і першим запитав ченця:

– Куди тримаєш шлях?

Зустріч ченця з бодхісаттвою. (притча)

– Іду на вершину гори, щоб там дочекатися Просвітлення або смерті тіла.

Чернець відчув спокій і глибоку любов у своєму серці, дивлячись прямо в очі старому. І так захотілося його запитати:

– А ви що-небудь знаєте про Просвітлення?

Бодхісаттва Акашагарбха завжди з’являвся перед людьми, які дозріли для Просвітлення. Так сталося і цього разу. Дивлячись на ченця, він різко скинув зі спини на землю в’язанку дров. У наступну мить монах усвідомив Істину.

– Так просто?! – здивувався і розреготався монах. – Виявляється, Просвітлення – це всього лише звільнення від усього багажу: думок, переконань, прагнень і бажань. Ось воно щастя!

Чернець подякував старцю, підняв його в’язку дров, і вони разом попрямували до міста.

Іван Гудзенко