Достовірність написання, час, місце, автор
Книгу можливо було написано в період між 450 та 430 роком до нашої ери, оскільки життя і пророче служіння Малахії датується V століттям до нашої ери, тобто часом, коли Неємія повернувся з Персії. Служіння Малахії як пророка Господнього відбувалося в Єрусалимі. Згідно однієї думки під особистістю Малахії приховується Ездра, але більшість вважає, що він – окрема особистість. Досить мало зберіглося свідчень щодо Малахії. Стверджують, що він пророкував після реконструкції та освячення храму після 516 року до нашої ери.
Авторство книги передусім належить пророку Божому Малахії. Написана вона в Юдейському царстві. За стилем книга відрізняється від пророцтв інших. Замість поетично-риторично викладених думок, Малахією використовується діалектичний спосіб викладення, веде таким чином диспут з слухачами. За змістом книга має подібність з іншими пророчими книгами. Книга торкається важливого питання: залежність вірності єврейського народу Божого завіту від виконання обітниць заповідей Божих. Тобто люди, які в кожному поколінні виконували дотримання приписів закону Мойсея водночас ставали об’єктами Божих благословень, котрі Бог обіцяв патріарху Аврааму.
Покірність закону передбачала нагороду – благословення Обітованої Землі, непокірність — прокляття аж до самого вигнання народу з власної землі. Завітом врегульовувалися відносини народу з їхнім Богом, що спостерігалося до вигнання євреїв Вавилоном. Малахією застосовується завіт Мойсея до існуючих проблем ізраїльського суспільства: байдужість, аморальність, непокірність завіту Божому.
Проблеми накопичувались через втрати євреями настання обіцяного Царства. Через те відбувся зріст невір’я в Яхве, охоплюючи невірних юдеїв, чисельність яких збільшилася після повернення з Вавилонського царства, шкідливо відобразився на храмовому та приватному життєвому служінні. Малахія нагадує народу про дії Божі по відношенню до нього в минулому часі, явлення Його зараз, в майбутньому, говорячи про справи Божі щодо Ізраїля в майбутньому. Аналогічно пророкам Огію та Захарії, цим надається важливе значення в народному житті храму, відбудованого недавно.
Успіх юдеїв залежить напряму від відповідності храмового служіння духу завіту, благоговійності. Звідси і витікають суворі вимоги до священства.
Пророчо-месіанське служіння Малахії
Малахія прикликаний до служіння через одкровення Боже. Тягар промов пророка лягає на плечі народу, який викривається у порушенні завіту між Творцем, Богом та народом Його – Ізраїлем. Пророком передбачається покарання Боже. Малахія демонструє покрокове звинувачення Ізраїля у своїх бідах перед Богом.
Пророк виголошує слова, в яких закладений глибокий духовний смисл, адже Бог є Тим, Хто покликав Ізраїль до життя, виховав і керував ним (народом), що відбувалося на основі Завіту любові Бога з ним. Малахія намагається пробудити в юдеях свідомість, адже ті зобов’язані такою любов’ю Божою до інших. Сумнів Ізраїля в любові Бога не дає жодних шансів на їхній порятунок, лише ті, що бояться Його можуть врятуватися, іншим слід покаятися, зректися гріха невірства та навернутися до Творця світу. Малахія пророкує про долю Едома, який буде поневолений і захоплений чужоземними військами. Близько 130 року до нашої ери здійснилося пророцтво Малахії: юдейським правителем Іоаном Гірканом були знищені ідумеї, а всім чоловікам наказав прийняли обрізання. У першій промові пророк говорив про незрівняну велич Господню, в другій – про не шанування Ізраїлем Бога. Пророком звинувачені священики у принесенні на жертовниках нечестивих приношень. Господнє імя за словами пророка Божого буде прославлене, усі народи бачитимуть світло, усі приймуть істинне шанування Бога.
Тут маємо вказівку на Месію, владу на землі, шанування Його усіма народами. На думку отців Церкви це стосується істинного шанування Бога та богослужіння в кожній помісній церкві, які разом складають Церкву Христову. Застерігає пророк священиків від не прийняття їхніх жертв Богом. Йде викриття ізраїльтян, які обманюючи себе, порушуючи обітниці Божі щодо правильно принесених жертв, наприклад непошкоджену. Тим самим пророк нагаду їм, що до них звертається Господь всемогутній, а ті нехтують великим Царем. Передбачає він і Ангела, посланого перед обличчям Божим, приготує шлях Месії, на подобі пророка Іллі. Саме пророцтво вказує на Іоанна Хрестителя у Новому Завіті.
Зміст книги пророцтва
Книга пророка Малахії розділена на чотири глави. Кожна із цих глав стосується конкретно важливих речей. Перша глава стосується відносин Бога з Ізраїлем в цілому, друга – служіння священників перед Богом, про шлюби ізраїльтян з язичниками, які шанують ідолів, третя – пророцтво про Іоанна Хрестителя, який як Ангел йде перед обличчям Месії, відмінність між праведником та нечестивим перед Богом; четверта глава розкриває пророцтво Малахії щодо Судного дня, в який нечестиві за свою надмірність, пиху будуть спалені як солома, а праведників очікує Сонце правди, в променях якого відчують зцілення усі (це стосується пророцтва про Месію Христа і Царя світу, через Нього тримають зцілення від духовних ран і спасіння). Цар судитиме нечестивих, які перед Його гідністю здаватимуться порохом біля пречистих ніг. Пророк звертає особливу увагу народу до Мойсеєвого Закону, правил та уставів. Книгу закінчує останній вірш, де розкривається навернення серця народу Ізраїля до Бога через пророка і Предтечу Іоанна Хрестителя.
Пегас
