— Учитель, прошу вашого благословення, я хочу піти в гори і залишитися там, поки практика не буде завершена повністю.
Майстер проникливо подивився на ченця і побачив, що той вже дозрів для повного усвідомлення себе, тому з радістю благословив.
Чернець, піднімаючись по стежці в гору, побачив, що вниз йде старий чоловік в якого на спині величезна в’язка дров. Коли чернець підійшов ближче, старий зупинився і першим запитав ченця:
— Куди тримаєш шлях?
— Іду на вершину гори, щоб там дочекатися Просвітлення або смерті тіла.
Чернець відчув спокій і глибоку любов у своєму серці, дивлячись прямо в очі старому. І так захотілося його запитати:
— А ви що-небудь знаєте про Просвітлення?
Бодхісаттва Акашагарбха завжди з’являвся перед людьми, які дозріли для Просвітлення. Так сталося і цього разу. Дивлячись на ченця, він різко скинув зі спини на землю в’язанку дров. У наступну мить монах усвідомив Істину.
— Так просто?! — здивувався і розреготався монах. — Виявляється, Просвітлення — це всього лише звільнення від усього багажу: думок, переконань, прагнень і бажань. Ось воно щастя!
Чернець подякував старцю, підняв його в’язку дров, і вони разом попрямували до міста.
Іван Гудзенко
