Індуїзм формувався протягом тисячоліть у Південній Азії. Він не починається з проповіді одного засновника й не має дати народження, яку можна впевнено вписати в календар. У ньому поєдналися ведійські обряди, місцеві культи, філософські пошуки, храмове богослужіння та особиста відданість обраному божеству. Ці складники змінювалися, сперечалися між собою і набували нових форм.
Назва прийшла пізніше за традиції
Слово «індуїзм» значно молодше за релігійні практики, які воно позначає. Його історія пов’язана з назвою річки Інд, відомої в санскриті як Сіндгу. У мовах сусідів назва поступово стала позначенням землі та її мешканців. Географічний зміст із часом набув релігійного значення, а загальна назва «індуїзм» широко закріпилася в новітню добу, особливо у XIX столітті.
Самі віряни можуть називати свою традицію санатана-дгармою, тобто вічним порядком або вічним ученням. Інші передусім визначають себе через громаду, божество чи лінію наставників. Тому історія назви й історія самої релігії не збігаються. Пізнє поширення спільного терміна не означає, що раніше між традиціями не існувало зв’язків.
Що відомо про найдавніші витоки
Найдавнішим великим текстовим джерелом є Веди. Найстарші гімни Рігведи дослідники зазвичай відносять до другої половини II тисячоліття до нашої ери. Їхня мова належить до індоарійської гілки індоєвропейських мов. Ведійські співці зверталися до Агні, Індри, Варуни та інших божеств, проводили жертвопринесення й намагалися підтримувати лад у світі.
Ще раніше в долині Інду існували міста Хараппської цивілізації. Її зріла міська культура розквітла приблизно у 2600–1900 роках до нашої ери. Печатки, фігурки та споруди цієї цивілізації іноді пов’язують із пізнішими індуїстськими образами. Проте письмо долини Інду досі не має загальновизнаного прочитання. Назвати певну фігурку «Шивою» чи довести безперервність конкретного обряду за самою схожістю зображень неможливо.
У I тисячолітті до нашої ери зростає увага до внутрішнього світу людини, наслідків учинків і звільнення від повторних народжень. У цей самий широкий історичний період розвиваються буддійські та джайнські громади. Індійські мислителі дискутують про жертву, знання, ненасильство й аскезу. Пізніший індуїзм формувався також у цьому просторі суперечок.
Як різні шляхи опинилися поруч
Упродовж останніх століть до нашої ери та перших століть нашої ери дедалі помітнішими стають традиції Вішну, Шиви й великої Богині. Епічні поеми та пурани розповідають про їхні діяння, пояснюють свята й пов’язують окремі місцевості зі священною історією. Храми створюють осередки, навколо яких працюють ремісники, музиканти, переписувачі та жерці.
У середньовіччі поети відданості оспівують божеств тамільською, маратхі, бенгальською та іншими мовами. Релігійне життя вже неможливо описати лише через санскритські книги. Пісня, родинний звичай і паломництво часом впливають на людину сильніше, ніж філософський трактат. Водночас місцеві божества можуть входити до ширших традицій, зберігаючи власні імена й особливості.
Індуїзм має впізнавані напрями. Вішнуїти вшановують Вішну та його втілення, шиваїти зосереджуються на Шиві, шактисти визнають верховну силу Богині. Межі між ними бувають чіткими, але в повсякденному житті часто перетинаються. Пошана до Вед, уявлення про дгарму, карму й визволення поширені широко, хоча їх тлумачать по-різному.
Відсутність єдиного керівного центру не означає відсутності правил. Конкретний храм або громада можуть суворо визначати послідовність обрядів, вимоги до служителів і приписи для учнів. Різноманітність цілого співіснує з дисципліною всередині окремої традиції. Знання цієї різниці допомагає уникнути враження, ніби в індуїзмі будь-яке тлумачення однаково прийнятне для всіх.
Тому запитання «У що вірять усі індуси?» часто дає менш точну відповідь, ніж запитання про конкретну громаду. Індуїстська родина з Керали, паломники з Бенгалії та громада на Балі можуть мати спільні оповіді й дуже різні обряди. Ця різноманітність склалася історично. Вона дозволяє побачити, як релігія живе в мовах, місцях і людських стосунках, а не лише в переліку обов’язкових догматів.
Іван Гудзенко
