Агіографія        12 Червня 2016        492         Прокоментуй!

Володимир Великий – рівноапостольний князь, хреститель Руси-України

Володимир народився близько 960 року від шлюбу київського князя Святослава з древлянською князівною Малушою. Виховання отримав від брата своєї матері – язичника Добрині. У 972 році став управляти Новгородським князівством, а в 980 році Володимир вів боротьбу зі старшим братом Ярополком. Перемігши його, Володимир зайняв київський престол. Відзначився багатьма перемогами, зокрема на Галичині, з племенами в’ятичів, здолав печенізьке військо, розширив територію Київської Русі, починаючи з північної частини Балтійського моря і аж до Південного Бугу.

hqdefault

За часів Володимира існувала полігамія, як у мусульман, а релігією було язичництво. Він встановив пантеон язичницьких богів, у жертву яким приносили живих людей. Під час правління цього князя прийняли мученицьку смерть варязькі християни – батько Федір та його син Іван. Смерть цих християн змусила князя сумніватися в істинності язичництва. Київський князь запрошував до себе представників різних релігій: волзьких болгар- мусульман, німців-латинян, юдеїв та греків. Володимир ставив їм запитання щодо віри.

Він не міг відмовитися ні від споживання вина, йому не сподобався піст у латинян, проте його допитливий погляд був спрямований на грецького проповідника. Володимир колись чув зі слів своєї бабусі княгині Ольги про те, що розповідав грек, але не міг переконатися у тому, що саме цей вибір буде правильним. Грецький проповідник продемонстрував князеві картину Страшного суду Божого. Володимир, пильно розглядаючи її, здивувався та промовив: «Добре тим, що по правий бік стоять». Грек натякнув: якщо той хоче стояти по правицю, обов’язково повинен охреститися. Державотворець довго розмірковував над словами цього філософа. Врешті Володимир зважився на вирішальний крок, щоб знову ж таки переконатися, чия віра є кращою. Він відправив у подорож десятьох посланців. По прибутті до столиці мужі відповіли князеві, що не розуміли, де вони перебувають: на землі чи на небі. Вони нагадали Володимирові, що грецька віра є кращою, оскільки її прийняла бабуся князя – мудра княгиня Ольга. Князь мав нагоду охреститися, але не міг просто так віддати у пряме підпорядкування грекам державу, а тому вирушив війною на Херсонес та захопив його. З Херсонесу до царгородського імператора Василія та Костянтина було відправлено послів з вимогою просити руки царівни Анни Багрянородної. Імператори сказали Володимиру, що той може її взяти за дружину у тому випадку, якщо сам прийме християнську віру. Імператор Василій погодився віддати Анну Володимиру, якщо той допоможе перемогти східно-візантійську армію головнокомандувача Варди Фоки. Навесні 987 року князь Володимир відправив на підмогу імператору Василію шеститисячну армію русичів, які спільною силою завдали нищівної поразки ворогу. Проте імператор не поспішав видавати заміж свою сестру за язичника. Влітку 988 року князь Володимир взяв в облогу Корсунь, на що пішло дев’ять місяців.

Після прибуття Анни до Херсонесу князь Володимир став незрячим. Таке ж нещастя спіткало Савла – гонителя перших християн, який потім був зцілений Богом і відроджений у святому таїнстві хрещення. Цариця Анна поквапила Володимира, аби той швидше прийняв хрещення. У 988 році київський князь Володимир був охрещений і став носити ім’я Василій (з грецької мови – цар). Як тільки він вийшов з водної купелі, то відразу ж став бачити не лише душевно, а й тілесно. До Києва його супроводжували корсунські та візантійські священики, спочатку вони охрестили у джерелі Хрещатик дванадцять князевих синів, потім – князівських бояр. Язичницькі ідоли були знищені остаточно. Головного ідола Перуна прив’язали до хвоста коня, стягнули на гору та викинули в річку Дніпро.

Невдовзі розпочалася місіонерська діяльність, стали проповідувати Євангеліє для народу, який перебував у темряві гріха. Лунали настанови щодо християнської віри від візантійських священнослужителів. Князь звернувся до усіх жителів Києва, багатих та вбогих, аби усі вони з’явилися для прийняття святого хрещення. Увесь народ від малого аж до великого прийшли охреститися в Дніпрі. Володимир радів і спостерігав, як у води Дніпра входять дорослі з діточками на руках, відбувається хрещення із читанням молитов священиків, що стояли на березі. Сам князь молився разом з усіма, доручаючи Богу себе за увірений йому народ. Християнство почало поширюватися із Києва у Новгород. У 990 році сюди був направлений київський митрополит Михаїл у супроводі шістьох єпископів та Добрині – дядька князя Володимира. У 992 році християнство поступово стає поширюватися на землі Суздальського князівства. Дітям князя Володимира було роздано землю, якою він закликав опікуватися заради зміцнення християнства в інших областях.

У Х столітті християнство поширюється на інші міста князівського володіння, зокрема на Муром, Полоцьк, Володимир-Волинський і т.д. Православ’я швидкими темпами стає поширюватися серед слов’янських племен, які поступово об’єдналися і утворили єдину державу. Християнська віра розповсюджувалася тільки мирним шляхом через євангельську проповідь та переконання, а не як раніше – за допомогою вогню та меча.

Володимир Великий прожив п’ятдесят п’ять років. Він помер у 1015 році і був похований у княжому селі Берестове. Пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира, канонізованого православною церквою, вшановується 28 липня.

 Богдан Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook