Вішішта – адвайта (походить від мови санскриту та означає – не подвійність, яка визначається розбіжностями) – це релігійно – філософська школа в рамках веданти, що входить до її вішнуїтського напрямку. Крім так званих ідей бреди — абхеди, значний вплив на становлення цієї школи зробила доктрина бхакті (служіння Богу любов’ю та відданістю ), яка є найбільш чітко висловлена у текстах вішнуїзму, особливо у такому тексті як «Панчаратри», також в містично – еротичних гімнах альварів, що були зібрані та інтерпретовані Натхамуні на початку Х століття.Остаточної форми концепція школи вішішти – адвайти набуває у працях автора трактату «Сідхі — трайя» Ямуни та Рамануджі. Рамануджа стає засновником школи вішішти – адвайти. На думку Рамануджі, уявлення адвайти про Брахмана як чистої свідомості, яка позбавлена якихось характеристик, виглядає швидше як перифраз (іносказання, описовий вираз) порожнини мадхяміків, а тому неминуче та небезпечно балансує на межі небуття, якоїсь нереальності.
Вищий Брахман на думку вішішти – адвайти — це верховний чоловік, який по своїй суті є звільненим від недосконалостей та наділений без чисельними добродійствами неперевершеної величі. Згідно вішішти, Ішвара (будь – яке божество може відтворювати ішвару ) виступає у цій школі не лише як діюча, а як матеріальна причина світу, оскільки всесвіт являє собою її власний розвиток (санскритське «парінама»).
Вчення про причинність у вішішті – адвайті набагато ближче стоїть до санкх’ї, ніж до адвайти – веданти Шанкари, ось як про це говориться: проявлений світ не одухотворених предметів та душ, який має своїм джерелом Бога, вже існував у тонкій формі до самого акту створення світу. На відміну від Бхаскари (представник школи веданти у VІІІ столітті, противник школи бхеди – абхеди, автор коментарів до Брахма — сутри), Рамануджа вважає, що Брахман не може бути помисленим окремо від своїх проявів, інакше оригінальна реальність може зберігатися ним не тільки за Ішварою, але й за багато чисельним лживами (душами) та джазами (не одухотвореними предметами).
Богдан Стрикалюк, магістр релігієзнавства
