29 вересня за юліанським календарним стилем церкви східного обряду вшановують пам’ять святої великомучениці Євфимії. Євфимія Всехвальна народилася у місті Халкидон, в благочестивій християнській родині Філофрона (займав посаду сенатора) та Феодосії. По всій території цього міста діяв імператорський наказ, згідно якого усім жителям міста і його околиць необхідно було з’явитися перед імператором для принесення жертви і вшанування ідола Ареса – бога війни, у разі відмови — християн очікують жорстокі муки. Наказ був підписаний правителем Приском.Проте істинні послідовники Христа не бажали йти на язичницьке свято, тим самим відхиливши пропозицію Приска. 49 із них таємно переховувалися в будинку для звершення Євхаристії.
Серед християнської громади, яка таємно звершувала молитву перебувала дівчина Євфимія. Чутки про їх переховування дійшли і до правителя, християни були викриті і приведені до нього. За не повеління правителю, Приск віддав християн на нестерпні муки, які тривали 19 днів, проте дух християнський не був зламаний і ніхто з них не похитнувся у вірі, навіть не погоджувалися приносити жертву неправдивому богу.
Розлючений Приск , не знаходячи жодного способу покарання, відіслав християн на суд до жорстокого імператора Діоклетіана, натомість залишив біля себе молоду християнку Євфимію, гадаючи що й та не витерпить страждань. Будучи розлученою зі своїми християнськими братами по вірі, в молитві зверталася до Господа Ісуса Христа для її зміцнення силою Святого Духа перед мученицькою смертю. Їй пропонували спочатку земні блага і відречення від Бога, після чого піддавали страшним мукам: прив’язали її тіло до колеса з гострими ножами, які під час руху відрізували частини плоті, але сила Божа зупинила його, а всі зусилля катів були марними. Ангел спустившись з неба, визволив Євфимію з колеса і зцілив її тілесні рани.
За наказом Приска двоє воїнів Віктор і Сосфен вкнули Євфимію у розпалену піч, у полум’ї побачили грізних Ангелів Господніх, самі увірували і оголосили себе християнами і прийняли страждання, будучи вкинені на розірвання диким звірям. Під час своїх мук воїни взивали гучним голосом до Господа і Він прийняв їхні душі у Царство Небесне. А ті звірі навіть не торкнулися їхніх фізичних тіл. Вдруге будучи вкинутою воїнами в піч, Євфимія залишилася неушкодженою. Вона витримала практично усі катування, навіть рів, наповнений гострими ножами пройшла спокійно. Її вирішили кинути на арену для розшматування дикими звірами. Свята мучениця просила у Господа, щоби спокійно відійшла її душа до Нього. Ні один звір не торкнувся Євфимії, тільки ведмедиця нанесла невелику рану на нозі мучениці, відразу витикла кров і Євфимія віддала душу Богу. Видовище супроводжувалося великим землетрусом, глядачі і вартові тікали від сильного страху. Батьки Євфимії, оплакуючи її тіло взяли і поховали його з усіма належними християнськими почестями, недалеко від міста Халкідон, розбатованого на Босфорському березі, навпроти міста Константинополя. Подія смерті великомучениці Євфимії відбулася у 304 році після Різдва Христового.
За звичай на могилах мучеників будувалися храми. На її честь також був збудований храм, у якому відбувався ІV Вселенський собор 451 року в місті Халкидон. Під час його засідання у чудесний спосіб було підтверджено православну доктрину і осуджено монофізитську єресь. У 617 році після перської експансії Халкидону, мощі великомучениці Євфимії було відправлено у місто Константинополь. В ході іконоборчого процесу, раку з мощами святої було викинено в море і знайдено корабельниками. Пізніше раку зі святими мощами було помічено на острові Лемнос, і лише у 796 році — повернено до Константинополя.
Богдан Стрикалюк
