Історія Біблії, Християнство        04 Жовтня 2015        211         Прокоментуй!

Великомучениця Євфимія Всехвальна

ev29  вересня за юліанським календарним  стилем  церкви  східного  обряду   вшановують  пам’ять  святої  великомучениці  Євфимії.  Євфимія  Всехвальна  народилася  у  місті Халкидон, в  благочестивій   християнській  родині   Філофрона (займав  посаду  сенатора) та  Феодосії. По  всій  території   цього  міста    діяв   імператорський   наказ,  згідно  якого  усім  жителям міста  і його  околиць    необхідно  було  з’явитися   перед  імператором  для    принесення  жертви  і вшанування  ідола  Ареса  – бога  війни,  у разі  відмови –  християн  очікують  жорстокі  муки.  Наказ  був  підписаний  правителем  Приском.

Проте  істинні  послідовники  Христа  не  бажали  йти на  язичницьке свято, тим  самим  відхиливши  пропозицію  Приска.  49 із них  таємно  переховувалися  в будинку  для  звершення  Євхаристії. Серед  християнської громади,  яка  таємно звершувала  молитву   перебувала  дівчина  Євфимія. Чутки  про  їх  переховування  дійшли  і до  правителя,  християни були викриті  і приведені  до нього.  За не повеління  правителю, Приск  віддав  християн  на  нестерпні  муки,  які тривали  19 днів,  проте  дух християнський  не був зламаний  і  ніхто  з них  не  похитнувся  у вірі,  навіть не  погоджувалися   приносити жертву  неправдивому  богу.

Розлючений  Приск , не  знаходячи  жодного  способу  покарання, відіслав  християн  на суд  до  жорстокого  імператора  Діоклетіана,  натомість  залишив  біля  себе  молоду  християнку  Євфимію, гадаючи що й та  не витерпить  страждань.  Будучи  розлученою зі  своїми  християнськими  братами  по  вірі, в  молитві  зверталася  до Господа  Ісуса  Христа  для її  зміцнення   силою Святого  Духа  перед  мученицькою  смертю. Їй  пропонували  спочатку  земні  блага  і відречення  від  Бога,  після  чого  піддавали  страшним  мукам:  прив’язали  її тіло  до  колеса з гострими  ножами,  які  під час  руху  відрізували  частини  плоті, але  сила  Божа  зупинила  його,  а  всі  зусилля  катів  були марними. Ангел  спустившись  з неба, визволив  Євфимію  з колеса  і зцілив  її  тілесні  рани.

За наказом  Приска  двоє  воїнів   Віктор і Сосфен  вкнули  Євфимію  у розпалену  піч,  у полум’ї   побачили  грізних  Ангелів  Господніх,  самі  увірували  і  оголосили  себе  християнами  і  прийняли  страждання, будучи  вкинені  на  розірвання  диким звірям. Під  час  своїх  мук  воїни  взивали  гучним  голосом  до  Господа  і  Він  прийняв  їхні  душі  у Царство  Небесне.  А ті  звірі  навіть  не торкнулися  їхніх  фізичних  тіл. Вдруге  будучи  вкинутою  воїнами  в піч, Євфимія  залишилася  неушкодженою. Вона  витримала  практично усі  катування, навіть  рів,  наповнений  гострими ножами  пройшла  спокійно. Її вирішили  кинути  на  арену для  розшматування  дикими звірами. Свята  мучениця  просила  у Господа, щоби спокійно  відійшла  її душа до Нього. Ні  один  звір не торкнувся  Євфимії,  тільки  ведмедиця  нанесла  невелику рану на нозі  мучениці,  відразу  витикла  кров  і  Євфимія  віддала  душу Богу.  Видовище  супроводжувалося  великим  землетрусом,  глядачі  і вартові тікали  від  сильного  страху.  Батьки  Євфимії, оплакуючи  її тіло  взяли  і поховали його  з  усіма належними  християнськими  почестями, недалеко від міста  Халкідон, розбатованого  на  Босфорському  березі,   навпроти  міста Константинополя. Подія  смерті  великомучениці Євфимії  відбулася у 304  році  після  Різдва  Христового.

За  звичай  на могилах  мучеників   будувалися  храми.  На  її  честь   також  був збудований  храм,  у  якому  відбувався  ІV Вселенський  собор 451 року в місті Халкидон. Під час  його засідання  у чудесний  спосіб  було підтверджено  православну  доктрину і осуджено  монофізитську  єресь.  У  617 році після  перської експансії  Халкидону,  мощі  великомучениці  Євфимії  було відправлено  у місто  Константинополь.  В ході  іконоборчого  процесу,  раку  з  мощами  святої  було  викинено в море  і  знайдено  корабельниками.  Пізніше  раку  зі святими мощами  було помічено  на  острові Лемнос,  і лише  у 796 році  –  повернено  до  Константинополя.

Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook