Діагностичне керівництво слугувало підґрунтям аксіоми та припущення, уявлень огляду пацієнта з визначенням його хвороби, причини, розвитку її в майбутньому, можливий шанс одужання. Самі ж симптоми захворювання лікувались за допомогою трав’яної та кремової терапії. У трактатах вавилонських медиків міститься опис психічних розладів, інфекцій, захворювання дихальної та травної системи та інших.
Окрема спеціалізована робота стосувалася вагітності, пологів, акушерства, хворіб статевих органів. Рецептів вавилонськими медиками складено чимало, але більшість чомусь неефективні при розгляді хворобливого стану людини. Інгредієнти вибиралися швидше за все на основі проби, помилки та здогадування. Дивує той факт, що медики Вавилону не дуже розумілися у функції людського органу.
Навіть у самому процесі розтину тіла їм вдалося дізнатися розташування і який зовнішній вигляд мають органи, практично на цьому була обмеженою сама робота. На думку вавилонян печінка є фізичним та духовним джерелом життя тіла.
Дослідження археологів дало можливість з’ясувати як в медичній практиці Вавилону діагностувалася та лікувалася хвороба кишкового розладу, легенева, сечовипускання, епілепсії, психічний розлад. У діагнозі не завжди припускалася природна причина таких хворіб. Такі страждання могли бути приписані для богів або ж духів, оскільки подальший пошук здійснювався через астрологію та суєвірні методи.
У знайденій довідці діагностики Саккіка ХІ століття до нашої ери згадується про вдавання лікаря до безвір’я: побачення свині на дорозі ставало ознакою наближення смерті для пацієнта. І наведена ним класифікація здатна пояснити колір свині. Якщо потрапиться чорна свиня – це свідчення про критичний стан хворого, біла – до одужання.
Ще одним цікавим фактом є вавилонська охорона здоров’я. У ній важливу роль відігравали два практикуючі спеціалісти: лікар та екзорцист. За звичай працювали разом, оскільки першим забезпечувалося лікування пацієнта, іншим – захист від злого духа, котрий негативно відображався на здоров’ї.
Завдання лікаря полягало в постановці завдання, подальших прогнозах та фізичному лікуванні: виписуванні рецептів, догляді за ранами, проведенні операцій, здійсненні медичних процедур. Не потрібно було тоді ніякого свідоцтва або ж доказів знань, тому будь-який із вавилонян міг стати медиком. Крім вавилонських медиків існували ще й екзорцисти, завданням котрих стало вигнання злих духів. Розбираючись дуже добре в закляттях, використаних з медициною.
Екзорцисти стверджували, що психологічний та психічний розлад викликаний через демонів. Екзорцист відіграв дуже важливу роль у таких захворюваннях, відмінність від практикуючого лікаря. Іноді траплялося так, що екзорцисту доводилося брати на себе подвійний обов’язок: лікаря і мага. Екзорцисти займали високий соціальний статус та визнання суспільством релігійної важливості цих осіб. Екзорцистом міг стати будь-хто так само як із практикуючих лікарів.
Медицина застосовувала чимало матеріалів, особливо рослинного і тваринного походження, мали місце й фекалії. Деякі прописані матеріали рецептів дослідники не розпізнали. Інгредієнти використовувалися за призначенням для виготовлення мазей, рослинних олій, напоїв, пілюль, обгорнення, клізм. В анестезії не знайдено жодного матеріалу. Це свідчить про те, що будь-яким пацієнтом – добровольцем витримувалася сильна біль. Крім магії, психічні розлади лікувалися трав’яними засобами.
Деякі тексти містять детальний опис рецептів мазей при боротьбі з «сонячною хворобою» (сонячні опіки). В одному із документів містилися подробиці як вирішувалася ниркова проблема: бралася спеціально бронзова трубка і ліки вдувалися через неї в уретру. Процедура була не з приємних. Існував крім того гуманний рецепт: розтерті імперлім, мір, страусна яєчна шкаралупа, чорний фріт вимочувалися три дні в розсолі з риби і ще стільки ж днів у вині та гранатовому соці, що той, хто п’є ці ліки одужав.
Ми не маємо свідчень про культурний перетин цивілізацій з Вавилоном, оскільки автономними залишалися медицина з іншими сферами. Виняток становить Стародавня Індія, з якою контактував Вавилон.
Пегас