Творчість Крішнамурті важко оцінювати чи писати про неї. Сам він не оформив її у систему, не визначив категорії. Більшість частину життя філософ їздив по світу читаючи лекції і інколи пишучи книги. Його біограф Мері Латьєс говорила, що головною ціллю автора було звільнити людей від пут ідеологій і трансформувати їхню психіку. Щодо самої назви «філософ», то Крішнамурті не мав філософської освіти, не розбирав філософські теорії, але він завжди вчив пізнанню самого себе. Сама цей вислів був відомий і в Греції, і в Китаї, і в Індії, з нього і виникла філософія до нього зверталися: Аристотель, Сократ, Лао цзи, Декарт, Ніцше, Кант, Гайдеггер, Гуссерль та інші.Повідомимо деякі біографічні дані про філософа, хоча вони не пояснюють його вчення. Джідду Крішнамурті народився восьмою дитиною у брахманській сім’ї в місті Маданапаллі(Індія). В 1909 році хлопця помітили лідери теософського руху Чарльз Ледбіттер і Ані Безант. В 1910 тримали на нього опікунство. В 1911 році заснували «Орден Зірки Сходу». В 1912 р батько Крішнамурті програв суд по поверненню сина в сім’ю. З 1913 по 1928 його навчали теософській теорії і практиці, також направляли в університети Франції, Англії. Ціль теософського руху була в підготовці до лідерства над створеним ними орденом. Ані Безант вірила, що Крішнамурті є Месією. Сам філософ спочатку також намагався слідувати ідеям людей якій його виховували. В 1925 р помирає від туберкульозу брат Крішнамурті, теософи були переконані в виздоровленні. З тих пір «Новий Месія» сумнівається в своїй місії.
Настав 1929 р перед багатотисячним натовпом вихованець теософського руху розпустив «Орден Зірки Сходу». Він сказав, що не хоче послідовників, його не хвилює чи хтось звертає увагу на його проповідь чи ні і. Що єдиною ціллю він бачить звільнення людини від страхів не засновуючи нову релігію, секту чи ідеологію. Далі вчення Крішнамурті нічим не пов’язується з теософією. Чому автор статті називає цього мислителя філософом? Через те, що ще Піфагор вважав філософом людину, яка споглядає життя. Основою вчення Крішнамурті було спостерігання. Він писав, щоб зрозуміти його вчення, непотрібно слідувати догмам релігій чи створювати теорії. Людині достатньо зробити одну «просту» дію, тільки дивитися і слухати. Що це означає? Не бачити очима чи слухати вухами. Проявляти максимальну увагу без концентрації на чомусь одному. Разом з тим, не використовувати психоаналіз Фрейда чи Юнга. Це скоріше подібне до пізнання самого себе.
На думку Крішнамурті існує одна свідомість. Підсвідомість є тільки виділенням однієї з її сторін, яке по своїй суті ілюзорне. Мислитель писав про цілісність розуму. Свідомість є іншою назвою розуму. Коли людське думання фрагментарне воно породжує насилля, страх, ділить час на майбутнє, теперішнє, минуле. Щоб досягти цілісної свідомості необхідно навчитися. Як запитаєте ви? Дуже «просто», вихід в медитації. Не потрібно концентруватися, читати мантри, візуалізовувати(формувати в своїй уяві) образи, аналізувати. Достатньо зробити, те , що казав Ісус Христос( сам Крішнамурті старався не згадувати якусь релігію чи філософію) не осуджувати. Коли наш розум не буде оцінювати реальність ми можливо зможемо побачити себе.
Крішнамурті повторював в кожній проповіді, що він не має послідовників, учнів чи апостолів і не рахує себе нічиїм вчителем чи гуру. Кожен на його думку має сам стати своїм власним учнем і наставником. Така простота приваблювали до філософа і науковців. Цікавими є його бесіди зняті на відеокамеру з квантовим фізиком і учнем Енштейна Девідом Бомом. Крішнамурті також любив механіку, він мав талант збирати механізми з розібраних частин. Виходило в нього це заняття майстерно. Що можливо свідчить про цілісність його свідомості.
Філософ вважав. Що бажань не існує безкінечна кількість, людина хоче тільки мати щось, тільки міняються об’єкти на яке воно спрямоване. Так виникає жадність. Насилля це розділення, виривання однієї частини з цілісності. Ненасилля – це ідеал, він протилежністю, тобто реакцією на зло тільки запереченням, а не дією. Крішнамурті вважав, що людину не можна навчити скромності, доброти чи любові. Вона сама може їх осягнути. Це зробити важко, через зацикленості на самій собі. Взагалі ми не Любимо, писав філософ нікого і нічого ні Бога, ні дружину, ні дітей. Страх, ревність, заздрість є тільки запереченням любові. Жалість до самого себе наповнює наше життя, коли хтось помирає, нам неприємно і все. Ми жаліємо себе, але не любимо близьких людей. Філософ продовжував, якби ми дійсно могли любити, не було б війн, не вмирали на них наші сини.
Який же вихід із ситуації запитаєте ви. Крішнамурті вважає, що ідеали є ілюзією, вони є перепоною через яку ми не можемо діяти. Ідеал ніколи не здійсниться, так породжується незадоволення, страждання і відчай. Людина вирішує просто змінити ідеал на інший і так до смерті. Вона не знає, що таке любов, краса, Істина. Скромність – не є протилежністю наглості чи гордині. Смиренною не може бути людина наповнена жадності. Наші людські образи, вподобання не зроблять нас добрими. Для Крішнамурті Любов – це і є краса, смирення, доброта, цілісність, енергія, дія. Ніхто не може навчити вас цього. Тільки через відкрите цілісне сприйняття власної психіки( яка як вважає автор наповнена однаковими страхами, проблемами, ілюзіями) без оправдання чи осуджування ми зможемо зробити революцію в свідомості. Всі інші зовнішні трансформації не допоможуть.
Спосіб який пропонує Крішнамурті є надто простим по своїй суті і надзвичайно важким в його досягненні. Філософ говорив все життя тільки про звільнення людини від фрагментарності її існування і мислення. Всі думки виражені в статті належать Крішнамурті. Автор намагався тільки поділитися з читачами знаннями про Філософію цієї безперечно унікальної людини. Вчення не можливо виокремити, розкласти на частини чи проаналізувати. Ми можемо тільки споглядати без зосередження і розсіяння уваги.
Тарас Клок
