Це питання на сьогодні є криком душі кожної пересічної людини. Адже люди – не раби, а гідність людську потрібно шанувати та цінувати, а насправді що відбувається. Ми бачимо абсолютно іншу картину: церква падає в очах сучасного християнина як морально так і духовно. Чому морально? Тому що втрачається почуття людської гідності, а чому духовно? Бо відбувається поступовий відхід від духовних цінностей і божественних істин.
Богослови ж пояснюють цей стан, як стан морального і духовного падіння, або інакше кажучи «мерзота та запустіння в храмах» (із книги пророка Даниїла). Ситуація на даний час у церквах досить не стабільна, велику роль відіграє матеріальний еквівалент, де Божі закони втрачають своє існування, а натомість впроваджуються закони об’єктивного світу.
На простих мирян накладаються тягарі (закони), а церковна влада і пальцем не зволить поворушити. У прості забиті села не їдуть, а їдуть туди, де багатше. От вам і пастирі Православної церкви. В очах наших вони здаються лагідними вівцями, а всередині хижі вовки. Пророцтво Христа Спасителя збулося. Правда Божа приховується неправдою, і не правдомовців слухають, а простих у нічому безневинних – ні.
Предстоятель УГКЦ Архієпископ Святослав Шевчук закликає до миру церкви, а тим все одно мало дістається. Виходить так, як у політичні владі ведеться боротьба за крісла, то у церковній владі – за території та престоли. Це завжди одвічна проблема. То де ж мир і любов про які заповідав Вчитель – Ісус Христос. Ну що ж, буде церква «пожинати свої плоди». Мирські основи проникли в церкву, і вона як «невістка Христова» страждає і до цього дня.
Стрикалюк Богдан
