ПАЛОМНИЦЬКИЙ ШЛЯХ ЧОРНОГОРОЮ

Скільки існує людство, стільки ж існують паломницькі шляхи. Майже всі наявні на планеті духовні течії мають паломницькі шляхи. Багато шляхів переходять від культури до культури, від цивілізації до цивілізації, від релігії до релігії – й існують тисячоліттями. Такі шляхи зазвичай проходять через красиві та благісні місця природи, рекреаційні зони, місця сили, енергетично змінені місця.

Ще одна особливість – такі шляхи є геометричними проекціями на поверхню Землі значущих астрономічних об’єктів (як-то: нашої Галактики Чумацький Шлях, інших Галактик, значущих Світил тощо).

Проходячи паломницький шлях, людина починає розуміти свій внутрішній світ, космічний устрій світобудови, природу та її прояви та закони, й, нарешті відчуває зв’язок з Абсолютним, Джерелом Всього, Джерелом Світів. Завершуючи шлях, людина відчуває, що стає мудрішою, розумнішою, а іноді відбувається й повне переродження.

Паломницьких шляхів у світі існує декілька. Шлях Сантьяго, Шлях Фоми, Шлях Вогню, Шлях Інків, Шлях Харідвар-Кайлас та багато інших. Але в Українських Карпатах є також давній паломницький шлях, які використовувався у давні часи різними духовними культурами.

Духовним та енергетичним центром цього паломницького шляху була гора Піп Іван Чорногірський. На горі є залишки великих Святилищ. Їх існування підтверджують історичні, археологічні та етнографічні джерела. Менші Святилища є на горах Вухатий Камінь та Смотрич. Вершини Піп Іван, Вухатий Камінь та Смотрич складають єдиний великий скельний комплекс, що і є прадавньою Чорногорою та дав назву всьому Чорногірському Хребту. Святилища відносять як до періоду існування давньослов’янської ведичної віри, так й до духовних течій більш ранішніх періодів.

В горі Піп Іван Чорногірський існує велика природна печера. Дістатися до неї дуже важко. Але такі печери первісні народи використовували для медитації на Матінку-Землю й сил, що на цій Землі діють. Великі печери у давнину були сакральними місцями, до них завжди існувало паломництво. Також саме печери незвичної геометричної форми створювали потужну додаткову енергетику для оздоровлення тварин та людей.

Паломницький шлях Чорногорою починався в районі сучасних міст Рахів, Ясиня, Кевелів – та тягнувся вершинами Чорногірського Хребта до вершини Піп Іван Чорногірський – та далі до сучасного містечка Верховина (у давнину мала назву Жаб’є).

Багато людей в наші часи відновлюють давній паломницький Шлях та намагаються ним пройти. Також кажуть, що для того, щоб стати справжнім цілителем, знахарем, мольфаром, треба обов’язково пройти паломницький шлях Чорногорою – він відкриває силу.

На паломницькому шляху Чорногорою є багато таємниць – озера, печери, незвичні рослини, дивної форми скелі, залишки культових споруд минулих епох, джерела чистої води – все це загадки. Кожну загадку паломник повинен відгадати, відкрити. Як усі загадки будуть зрозумілі – паломнику відкриється світ таємного знання.

Я у рамках програми «Енергетично Змінені Місця України» вирішив, що необхідно вивчити цей паломницький шлях та пройти по ньому. В цьому проекті мені підтримало керівництво телеканалу українського товариства філософів та релігієзнавців Wake Up Media. Разом з керівництвом та співробітниками телеканалу ми пройшли та дослідили паломницький шлях Чорногорою – від Рахова через Чорногірський Хребет до Верховини. Ми також відзняли матеріали для фільму про Чорногірський Паломницький Шлях. Подорож була дуже цікава й зайняла п’ять днів з 14 по 19 серпня 2022 року.

ПЕТРОС.

Шлях наш почався з міста Рахів. В Рахові ми відвідали Лису Гору, відому своїми цілющими джерелами та місце злиття двох річок – Білої Тиси та Чорної Тиси у Тису. Угорці вважають Тису священною річкою, тож злиття Білої та Чорної Тис – сакральне місце. Над місцем злиття з давніх часів стоїть монастир. Далі ми піднялися через урочище Васкул, полонину Менчул, гору Копиця (1688 м.), полонину Шумнеську, гору Шешул (1726 м.) до вершини Петроса Чорногірського!

Петрос Чорногірський називають «Громовою Горою» або «Горою Грому». У вершину Петроса постійно влучають блискавки. Протягом століть люди намагалися побудувати на вершині Петроса культові споруди – всі вони були знищені блискавками до стану мілкого каміння, яким усіяна вершина Петроса – як нагадування того, що Бог живе не у спорудах, а у серці людини та проявах природи.

За легендами, на вершині Петроса жив бог грому та блискавки Перун. Також існує легенда, що у давнину герой, перебуваючи на Петросі, пострілом з луку вбив чудовисько, яке нападало на людей з гори Близниця.

З вершини Петроса (2020 м.) вперше відкривається панорама на увесь Чорногірський Хребет – від Говерли до Піп Івана. Рослинність на схилах Петроса альпійська, з травня до серпень квітнуть рододендрони.

Грунти глиняні, тому під час дощу стежки стають дуже слизькими, що ускладнює підйом.

ГОВЕРЛА.

Говерла – найвища гора Українських Карпат (2061 м.). Та з самою мінливою погодою. Літня спека може змінитися на холодний вітер та зливу, зненацька можуть виникнути тумани, а у липні випасти сніг. Тому й назва гори – з угорського «Ховар» — «Сніговий Замок». Біля самої вершини Говерли є містичне урвище, оповите легендами. Сама Говерла, як й Петрос, як й Бребенескул та інші вершини Чорногірського Хребта – найдощовіше місце в Україні.

За даними науковців Карпатського біосферного заповідника, що розташований на схилах цих гір, за рік трапляється 143 дощі. Тому вершина Говерли увесь час у дощових хмарах та туманах. У густих сутінках. Так було й під час нашого сходження на Говерлу.

У межах Карпатського біосферного заповідника на схилах Говерли збереглися праліси. В них нічого не змінюють – вони існують тисячоліттями. Праліси постійно досліджуються.

РЕБРА

Після Говерли шлях наш проліг далі – у Серце Чорногори. Серце Чорногори починається з гори Ребра. Погода на Ребрах не така мінлива, як на Петросі або Говерлі, більш м’яка. Гора Ребра (2001 м.) дуже гарна – завдяки великим скелям та крутим урвищам — та викликає у мандрівників захоплення своєю красою.

ГУТІН ТОМНАТИК

Назва перекладається від індоіранського кореня «гуд» «Чорний Бик». Особливістю розміщення гори є те, що неподалік від неї в льодовиковому карі на висоті 1801 метр над рівнем моря знаходиться високогірне озеро Бребенескул.

Озеро Бребенескул, оповите легендами, живиться як водами Гутін Томнатика, так й водами з вершини гори Бребенескул, але географічно розташоване ближче до Гутін Томнатика. Гора Гутін Томнатик (2016 м.)й справді схожа на велику голову бику. Нагадаймо, що бик був сакральним символом багатьох культур, починаючи з трипільської та завершуючи слов’янською ведичною.

БРЕБЕНЕСКУЛ

Гора Бребенескул є географічним центром Чорногірського Хребта (2035 м.). Погода на Бребенескулі також м’яка, але навіть влітку можна побачити невеличкі кучугури снігу та льодовики. Те, що вражає мандрівників на горі Бребенескул – це її первозданність. Виникає враження, що ти попав на машині часу у прадавні часи, коли планета тільки створилася й тваринного світу, як й людства, ще не існує. А тільки якісь безмежні та дуже світлі сили літають простором. Назву гори виводять від слова «барвінок». Також у народів Карпат існував й струнний музичний інструмент з схожою назвою.

СЕРЦЕ ЧОРНОГОРИ

Гори Гутін Томнатик, Ребра, Шпиці (1863 м.), Туркул (1933 м.) та Бребенескул утворюють географічну область, яка має назву «Серце Чорногори». Саме у Серці Чорногори розташовані невеличкі озера, які мають назву «Очі Неба». Знахарі спілкуються біля «Очей Неба» з світом духів. У Серці Чорногори також розташовані й два наймістичніші та найвисокогірніші озера – Несамовито (1750 м.) та Бребенескул (1801 м.).

Про Несамовито існує легенда. Сховане від випадкового ока горами Шпиці та Туркул, воно ніби — то не має дна, а у горобину ніч закипає. У озері цьому живе водний цар, який поверне будь-яку річ, що була втрачена на Карпатських схилах, а найдзвінкіші трембіти були вимочені саме у його воді. Якщо мандрівник з неповагою відноситься до надприродних істот, які живуть у озері Несамовите, то може різко змінитися погода й мандрівник ніколи не зможе знайти шлях з гірських вершин додому.

Горобиною називають ніч у році, коли цвіте папороть. Вважається, що папороть цвіте на Літнє Сонцестояння (21/22 червня) та на Весілля Купайли (апогей орбіти Землі навколо Сонця 6/7 липня). Третя ніч цвітіння – горобина ніч. Вона не прив’язана до дати та наступає зненацька. Тисячі блискавок й громів, зливи, гуде земля й дуже сильні вітри. Блискавиці постійно миготять й мають колір ягід горобини. Ось у цю ніч й кипить холодним кипінням озеро Несамовите.

Ще більш потужною силою наділене озеро Бребенескул (1801 м.). Легенди кажуть, що у давнину у Чорногірському Хребті народилося багато народів, які розійшлися світом. Також багато янголів та демонів народилося тут. Під озером є підземелля, а в підземеллях живе Дідо Первовічний, що біля вогню читає книгу правіку та знає все про минуле та майбутнє. Це місце, де заховані численні скарби, а також є хвіртки до раю та до пекла. Мандрівники медитують на берегах озера Бребенескул, щоб відкрити майбутнє або таємниці минулого. Або щоб Дідо Первовічний подарував знання. Й дійсно, біля озера Бребенескул виникає враження ніби-то ти знаходишся у такому місті, у такій давнині, що не тільки нашої планети, а навіть нашого Всесвіту ще не існує.

У водах озера Бребенескул також вимочують найдзвінкіші трембіти.

З озера Бребенескул витікає озерна річка Бребенескул, яка тягнеться горами через долини та полонини та надзвичайно красива. Вода у річці чиста й прохолодна.

МЕНЧУЛ (МЕНЧІЛ) ЧОРНОГІРСЬКИЙ

Гора Менчул має не круті схили і досить простора, мандрівники без ускладнень підіймаються на її вершину. У Карпатах є кілька гір, що мають назву Менчул – Менчул Чорногірський, Менчул Мармароський, Менчул Рахівській… та інші. Словом Менчул у давнину називали гори, які мають форму, схожу до пірамідальної. Тобто, якщо перед нами гора з назвою Менчул – то або сама гора, або її вершина матимуть форму піраміди – у сутінках, або в умовах легкого туману такі гори виглядають як велетенські піраміди. Такі пірамідальні гори є потужними рекреаційними зонами (такими, що швидко відновлюють здоров’я мандрівника, дають сили, знімають втому).

ПІП ІВАН ЧОРНОГІРСЬКИЙ

До гори Піп Іван Чорногірський, який разом Вухатим Каменем та Смотричем утворюють єдиний скельний масив – первісну Чорногору – ми підіймалися від гори Дземброня. Якщо на Петросі або Говерлі глинисті грунти, які стають слизькими під час дощів, то на Дземброні, Вухатому Камені, Смотричі та Піп Івані грунти не слизькі, нога має сильне зціплення з грунтами, тому ця частина шляху долається легко.

На вершині гори Піп Іван Чорногірській є багато кам’яних утворень. Так, це природні кам’яні утворення, але видно, що частину каміння колись переміщували, щоб організувати у чітку геометричну фігуру. Також проглядаються й залишки споруд – коли на нижні камені викладалися інші, зверху ще інші. Це – залишки прадавніх святилищ.

Крім того, у горі Піп Іван Чорногірський існує велика природна печера.

А ще на вершині гори є залишки астрономічної обсерваторії. Зараз обсерваторію відновлюють. Також на вершині гори Піп Іван Чорногірський побудована невеличка капличка.

Енергетика вершини гори Піп Іван Чорногірський дуже потужна й відчувається усіма відвідувачами.

Після гори Піп Іван Чорногірський наш шлях лежав до Верховини, де й завершився привітанням Писаному Каменю, Терношорській Ладі та Музею Гуцульскої Магії.

Ось ми й подолали давній паломницький шлях. Чи змінилися ми, наш внутрішній світ? Так, змінився. Відчувається прилив сил. У багатьох напрямках роботи повернулося натхнення. Здається, краще став відчуватися навколишній світ. Карпати приходять у наші сни. Дійсно з’являються знання – як осяяння. Ніякими словами неможливо передати повне відчуття від паломницького шляху Чорногорою – треба тільки йти й відчути це диво особисто!

         Ігор Мехеда