Досвід замість готового словника істин
Англійський мислитель Джон Локк жив у 1632–1704 роках. Він навчався в Оксфорді, цікавився медициною та був залучений до політичного життя. Його «Дослід про людське розуміння» з’явився наприкінці 1689 року з датою 1690 на титульній сторінці. Така різниця пояснює дві дати, які можна зустріти в довідниках.
Локк заперечував вроджені ідеї, але не самі людські здібності до пізнання. Відомий образ чистої дошки стосується відсутності наперед записаного змісту. Він не означає, що дитина позбавлена закладених природою можливостей і здібностей або що виховання здатне зробити з кожного будь-кого.
Два джерела наших ідей
Матеріал для мислення дають відчуття і рефлексія. Через відчуття ми отримуємо ідеї кольору, тепла, твердості. Рефлексія дозволяє помічати операції власного розуму: пригадування, сумнів, бажання, порівняння. Далі розум поєднує прості ідеї та утворює складніші поняття.
Це пояснення допомагає побачити, чому суперечка іноді починається надто рано. Співрозмовники вживають те саме слово, але поєднують у ньому різний досвід. Перш ніж доводити щось про «справедливість» або «щастя», корисно встановити, які саме уявлення стоять за цими словами.
Локк розрізняв також знання і ймовірне судження. У повсякденному житті ми часто діємо без цілковитої певності, зважуючи свідчення. Визнання меж знання тому не паралізує людину: воно спонукає співвідносити силу переконання з якістю доступних підстав.
Чому я залишаюся собою
Проблему особистої тотожності Локк пов’язував із безперервністю свідомості, яка може поширюватися на минулі вчинки. Уявний приклад принца й шевця відокремлює особистість від простого збереження того самого тіла. Якщо свідомість принца опинилася б у тілі шевця, кого слід було б вважати відповідальним за минуле принца?
Це питання стосується покарання, пам’яті та відповідальності. Пізніші філософи вказували на складнощі: люди забувають власні вчинки, а пам’ять може помилятися. Проте Локк змусив чіткіше розрізняти живий організм, душу й особу як учасника моральних та правових відносин.
Держава отримує довіру
У «Двох трактатах про правління» люди постають носіями природних прав на життя, свободу та власність. Уряд створюється за згодою для їхнього захисту. Його влада має мету і межі; вона не дає правителям права розпоряджатися підданими як власними речами.
Власність Локк пов’язує з працею, якою людина перетворює спільні природні блага на свої. Але первісне привласнення має умови: іншим повинно залишатися достатньо благ належної якості. Поява грошей ускладнює цю картину, допускаючи значне накопичення.
Коли влада систематично руйнує довірені їй завдання, Локк обґрунтовує право на опір. Водночас його толерантність не була безмежною: у «Листі про віротерпимість» він виключав атеїстів, бо помилково вважав, що без віри в Бога обіцянки не матимуть достатньої сили.
Саме такі суперечності варто читати поряд із тезами про свободу. Локк дав впливові аргументи проти свавільного панування, але не подолав усіх упереджень своєї епохи. Його вимога перевіряти підстави переконань дозволяє застосувати критичний погляд і до нього самого: авторитет мислителя не повинен звільняти його твердження від перевірки.
Іван Гудзенко
