Гностицизм — це віра в те, що люди містять у собі частинку Бога (найвище благо чи божественну іскру), яка впала з нематеріального світу в тіла людей. Вся фізична речовина піддається гниттю і смерті. Тому ті тіла та матеріальний світ, створені нижчою істотою, є злими. Захоплені в матеріальному світі, але не знаючи його статусу, частинки Бога вимагають знання (гнозису), щоб повідомити їм про їх справжній стан. Це знання повинно надходити з -за меж матеріального світу, а агент, який його приносить, є рятівником або викупителем.
Протягом перших трьох століть християнства центральної влади не було до навернення римського імператора Костянтина Великого у 312 р. н. е. Християнські громади навчали багатьох різних поглядів. У 2 столітті нашої ери деякі групи, які зараз називаються християнами, гностиками, стверджували, що мають доступ до «таємних знань» про природу Всесвіту, про природу Христа і про те, що його поява на землі означає для віруючих. У середині 2 століття нашої ери група християнських провідників, яких називають Отців Церкви (Юстин Мученик, Іриней, Тертулліан та інші), написали безліч книг проти цих гностичних християн.
Гностики, як і отці Церкви, отримали освіту в різних філософських школах. Багато шкіл поділяли теорії Платона (428/427 — 348/347 до н. е.) та його погляд на Всесвіт. Для Платона «бог» (або «найвище благо») існував поза матеріальним Всесвітом, був досконалим і тому не створив би недосконалого світу. Він стверджував існування вторинної сили, «Деміург», яка створила матерію, субстанцію фізичної сфери. Більшість гностичних систем пропагували цю точку зору.
Гностики пропагували концепції радикального дуалізму, які керують Всесвітом. Це поляризувалося як душа проти плоті, світло проти темряви. Бог, який не творить, спочатку випромінював архонти (сили), як світло від сонця, бачений, але не фізичний. Один з архонтів, Софія («мудрість»), у момент слабкості породив Деміург, який потім створив фізичний Всесвіт, включаючи людей. У філософській думці логос («слово») був принципом раціональності, який пов’язував вищого бога з матеріальним світом.
Деякі гностичні системи претендували на міфічне «до Адама і Єви» до їх прояву як людей в Едемському саду. У гностичному розумінні падіння сталося в результаті фізичного створення. Відповідно до «єдності» вічного Бога, гностики пропагували ідею андрогінії або єднання статі. Після гріхопадіння логос, вже існуючий Христос, прийшов на землю у людській зовнішності, щоб навчити людство, як повернутися до цієї первісної андрогінії та возз’єднатися з Богом. Згідно з ними, Бог послав Христа відновити первісний космос. Оскільки божественна іскра всередині людей заснула, вона не пам’ятає свого походження. Людей треба було розбудити, щоб у них була присутня ця частинка бога.
Коментарі
Що таке «Велесова книга»?
Веб-конференція з Верховним Волхвом РПК Світовитом Пашником на тему: «Українське рідновір’я (язичництво): минуле та сьогодення»
Христос у серці, Диявол в штанах (18+)
Веб-конференція з Владикою Олегом (Ведмеденком), єпископом Луцьким та Волинським на тему: «Містичне тлумачення Біблії у світлі східної традиції»
Веб-конференція з Юрієм Шеляженком, Лідером «Українська Рада Вільнодумців і Віруючих» на тему :»Що таке Українська Рада Вільнодумців та Віруючих: мета та завдання організації»