Історія філософії, Рецензії        07 Квітня 2017        906         Прокоментуй!

Хавьєр Субірі (Ксавьєр Зубірі) та його монографія «Sobre la esencia»

Українській культурі постать Xaviera Zubiri невідома. Цей текст, який опублікований на порталі «Філософія і Релігієзнавство» є першою спробою популяризації філософії цієї великої людини в Україні. Хавьєр Субірі (Ксавьєр Зубірі) був учнем іспанського філософа Хосе Ортеги-і-Гасета. Згодом він став одним із найвпливовіших, оригінальних і найбільших філософів Іспанії. Його праця «Sobre la esencia» була новим словом у дослідженні проблеми есенції. Далі ми будемо перекладати іспанське esensia як сутність.

Хавьєр Субірі народився в 1898 році в м. Сан-Себастьян. Освіту здобував у коледжі Санта Марія, Духовній Семінарії Мадрида, Вищому інституті філософії католицького університету Лувена, Мадридському університеті. Дипломна робота юного мислителя називалася «Проблема об’єктивності в Логічних Дослідженнях Е. Гуссерля, I: Чиста логіка». В 1819 познайомився з Хосе Ортегою-і-Гассетом. Цей видатний іспанський філософ, став не тільки науковим керівником Хавьєра Субірі, але і вчителем. Із 1921 року молодий іспанець здобуває ступінь доктора філософії (захистив дисертацію «Ensayo de una Teoría fenomenológica del Juicio» про феноменологічну теорію судження). У цьому ж році Хавьєр Субірі був висвячений у сан католицького священика м. Памплона.

Хавьєр Субірі (Ксавьєр Зубірі) та його монографія «Sobre la esencia»

У 1923 році дисертація, яка публікувалася з деякими виправленнями, стала першою ненімецькомовною працею, присвячену Гуссерлю. В 1926 році стає професором кафедри історії філософії Мадридського університету. З 1928 по 1930 роки слухає лекції Едмунда Гуссерля, працює асистентом Мартіна Гайдеггера в Фрайбузі. На його формування як самостійного філософа вплинули, крім феноменологів і вчителя Хосе Ортеги-і-Гассета, такі науковці: Альберт Енштейн, Макс Планк, Едвінг Шредінгер, а також іспанський філософ-неотоміст Хуан Сарагуэта-і-Бенгоечеа.

Українською мовою праці Хавьєра Субірі неперекладені. Російською мовою публікувалися окремі праці. В журналах «Человек»: частини твору «Сверхприродное бытие: Бог и обожение в теологии Св. Павла»  (2000г, № 2- 6), у «Вопросах философии» одна з лекцій Х. Субірі. Більшість джерел опубліковані в Інституті філософії, теології й історії святого Фоми в Москві з 2006 по 2008 роки: «Пять лекций по философии», трилогія «Чувствующий интелект», монографія «О сущности».

Філософ секуляризується в Римі 1935 року. В 1936 році одружується на дочці іспанського історика Америко Кастро зі звучним) іменем Кармен. Згодом емігрує в Париж, а в 1939 році повертається до Іспанії.  Режим Франко не дає змоги видатному іспанцю вільно виражати філософію. В 1944 році публікується збірна праця з текстами 30-х і 40-х років «Naturaleza, Historia, Dios» (Природа, Історія, Бог) – одна з найвпливовіших робіт в іспанській філософії XX століття. Проводить) «приватні», неофіційні лекції з власної, самостійної філософії в Барселоні, Мадриді.

У 1946 році викладає в Прінстонському університеті. В 1971 році проводить «Семінар Хавьєра Субірі», на ньому обговорюються ідеї філософа. В 1973 читає курси філософії на Григоріанському університеті в Римі. В 1974 році отримує світове визнання, його праці перекладають англійською мовою. Перед смертю пише трилогію остаточної самостійної філософії за 1980-1983 роки про « » (приблизний переклад – чуттєва інтелегенція). В 1983 році один із найбільш відомих, іспанських філософів помирає за написанням праці «El hombre y Dios» (Людина і Бог). Останню книгу видає Ігнасіо Еллакерія в 1984 році, один із найближчих соратників Х. Субірі.

Перед тим, як звернутися до монографії «Про сутність», спробуємо прояснити мислення великого філософа. На відміну від Хосе Ортеги-і-Гассета, який писав більшість книг в есеїстичному стилі, Х. Субірі більше наповнений і академізмом. У його працях неосхоластика поєднується з феноменологією, відчувається вплив раціо-віталізму. Філософію Субірі відносять або до неотомізму, або до екзистенціалізму. Російський науковець і перекладач Любов Євгенівна Яковлєва пропонує інший варіант. Вона вважає, що доцільніше називати філософію Субірі метафізичним реалізмом.

Мислитель за життя не був задоволений жодним перекладом власних творів. Через величезну кількість філософських неологізмів, якими його книги переповнені, Х. Субірі важко не тільки сприймати, але й читати. На нашу думку, це одна з причин, чому праця «Про сутність» неперекладена українською мовою. Доречно згадати, що «Буття і час» Мартіна Гайдеггера (асистентом якого працював Субірі) також неперекладена українською. Сподіваємося, що в близькому майбутньому видатні українські інтелектуали перекладуть праці великого іспанця.

Книга «Sobre la esencia» «Про сутність» вийшла в 1962 році. В перший рік публікації та й у подальші роки вона вважалась тяжкою для сприйняття працею. Такі погляди поширені й сьогодні. Х. Субірі згадує величезну кількість латинських понять, потім їх подрібнює. Він порівнює грецькі категорії з французькими, намагається утворити нові філософські терміни. Схожу процедуру здійснює Мартін Гайдеггер у ранній та середній період свого філософського розвитку.

Сутністю ми назвали іспанське слово esensia, яке походить від латинських essentia, essens, esse. Субірі намагається відрізнити зміст схоластичних понять від грецьких. На його думку, буття є пізнішим від сутності, реальності, субстанції. В мисленні іспанського філософа важко розібратися, він намагається прояснити, на відміну від Гайдеггера, поняття за допомогою чіткої редукції. Подрібнення понять відбувається в книзі постійно, інколи автор називає його феноменологічним. Насправді, його варто назвати гіперредукційним. На нашу думку, ця редукція є надмірною.

Проштовхуючись через важкодоступні терміни, ми розуміємо, що фізичне і метафізичне поєднується в теорії Субірі. Свою концепцію філософ називає внутрішньосітовою метафізикою. Він вважає людину нездатною вийти за межі світу. Бог – це надсутність, Його не можна порівнювати з людською реальністю. Спроби Спінози Субірі вважає помилковими. Мислення і протяжність не можуть бути атрибутами Трансцендетного . Для нього характерна воля.  Проблема Бога в праці не розглядається. Пояснити, ми можемо тільки свою реальність, а вийти за її межі сил не вистачить.

Субірі заперечує відірваність вітального і раціонального. Він поєднує чуттєвість й інтелектуальність. У цій праці знаходимо уривки, які стануть основою філософської трилогії про «la Inteligencia sentiente». Сутність постає  книзі «Sobre la esencia» підсистемою цілей (властивості, хараткеристики), які перебувають у внутрішній єдності. Така есенція не абстрактна, вона не поняття, а первинна єдність тваринності та розумності в людській реальності (людині). Сутність «сама по собі» є своєю по-своєму.

Відчуття (чувствование) невіддільне від інтелекту, воно – розумне. Пишучи про сутність, Субірі в більшості випадків має на увазі людину. Тварина, на відміну від людини, закрита, аперсональна. Людська сутність завжди персональна, внутрішньо світова і відкрита. Первинність людської есенції не в екзистенції. Філософ проти поділу на існування і сутність. Він вважає, що не розуміння є основою, а спрямованість із самих себе як людських істот, які мають інтелект до відчування. Субірі робить висновок, відштовхуючись від праць «Метафізика», «Про душу» Арістотеля, що ми діємо завдяки відчуванню, яке не відділяється від інтелекту.

Інтелектуальне відчування філософ називає «сутнісною структурою, яку складає конструктивна єдність інтелекту і відчування». Сутнісні моменти сутності співвизначають один одного в своїй єдності. Розібратися в філософській концепції Субірі важко, але коли ви зможете це зробити, тоді побачите паралелі з раціо-віталізмом Ортеги-і-Гассета, співкерування душі та тіла за Готфрідом Лейбніцем, а також звернення до елементів досократичної філософії. Звісно, не слід вважати працю Х. Субірі компіляцією. У книзі «Sobre la esencia» простежується цілісна концепція.

Сам філософ  наголошує, що в книзі «Про сутність» багато проблем тільки ставиться, далі вони мають розвиватися. Це завдання було здійснено в пізніх працях Хавьєра Субірі. Філософ розділяє субстанцію від субстантивності, акциденцій, буття. Сутність є внутрішньою структурою, конструктом, який складає субстантивність реальності. Відкритість – це модус сутності «самої по собі». Замкнута сутність – це природа, її акт; відкрита сутність – людина, її співбуття (событие). Реальність і річ Субірі ототожнює, в нас немає іншої реальності, крім фізичного існування, яке завдяки спрямованості інтелектуального відчування є метафізичним. Існує тільки природна річ (природа), співбутійна річ (людина) і Бог, Якого ми не можемо осягнути.

Істинною для людства може бути тільки внутрішньо світова метафізика. Ми не можемо знати іншого світу, крім світу речей. Філософія схоластики Гегеля, Гайдеггера і Гуссерля помилкові, вони абсолютизують буття, свідомість, але не реальність як річ (сутність). Субірі постійно повторює тезу, що людська сутність – це відкритість речам через інтелектуальне відчування.

Важко розуміти видатного іспанця, але, на нашу думку, здійснюючи свої редукції, він повертається до єдності есенції та екзистенції. Таке «повернення до речей» вплинуло на засновника сучасного філософського напряму об’єкт-орієнтованої онтології Грема Хармана. Ми вважаємо, що філософія Хавьєра Субірі є самостійною, некомпілятивною філософською системою, яку автор розвивав усе своє життя. Праця «Sobre la esencia» задумана як спроба дослідження проблеми сутності, вона є поглядом з іншої сторони. Субірі намагався прояснити давнє поняття esencia, він зроби це чесно, професійно, без надмірного пафосу, у власному, неповторному стилі.

Тарас Клок                

 

Список  літератури

  1. А. Б. Зыкова. Хавиер Субири // Философы двадцатого века. Книга вторая. М.: Искусство XXI век, 2004. С. 273—299.
  2. Субири Вокруг проблемы Бога. // Человек.- М., 2002. № 5. С. 118-128.
  3. Субири Исторический факт и историческое событие: Греция и вечно живое философское прошлое. // Человек. М., 2002. № 2. С. 66-88.
  4. Субири Х. О сущности / Х. Субири. – М.: Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 2009. – 456 С.
  5. Субири Х. Пять лекций по философии. М.: Институт философии, теологии и истории Св. Фомы, 2007. 200 с.
  6. Субири Пять лекций о философии. Лекция № 5. Гуссерль. // Вопросы философии. М., 2002.№ 5. С. 156-172.
  7. Субири Х. Чувствующий интеллект. Часть 1. Интеллект и реальность / Х. Субири. – М.: Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 2006. – 304 С.
  8. Субири Х. Чувствующий интеллект. Часть 2. Интеллект и логос / Х. Субири. – М.: Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 2008. – 336 С.
  9. Субири Х. Чувствующий интеллект. Часть 3. Интеллект и разум / Х. Субири. – М.: Институт философии, теологии и истории св. Фомы Аквинского, 2008. – 288 С.
  10. http://www.zubiri.net/?page_id=361
  11. http://www.zubiri.org
  12. http://www.jkhora.narod.ru/2008-4-12.pdf

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook