Філософія Епікура. Гедонізм

ЕпікурНа порталі “Філософія і Релігієзнавство” тепер можна буде знайти інформацію про ще одну добу у філософії – еліністичну філософію. Розпочнемо серію публікацій на цю тему з філософії Епікура, основоположника гедонізму.

Гедонізм – життєва позиція, в основі якої лежить уявлення про насолоду, як мету людського існування.

Епікур – основоположник ідей гедонізму – народився у 341 році, а помер у 270 році до н.е. Приблизно у 306 р. до н.е. заснував філософську школу «Сад». Епікура вважали послідовником сократичної (етичної) філософії (читайте: “Філософія Сократа“).

Із творів Епікура збереглися 3 листа: до Геродота, до Пірокла та до Мененея, в яких описано його філософії гедонізму та навіть пояснення метеорологічних явищ. Також збереглась праця «Думки».

Епікур цікавився фізикою та етикою. У фізиці Епікур був послідовником Демокріта, який обґрунтував теорію атомізму. Для Епікура матерія була вічною. Епікур казав, що є нескінченна кількість атомів, а тому й світів. Епікур вважав, що атоми перебувають в постійному невпорядкованому русі і часто відходять від своєї звичної траекторії.

За Епікуром, між атомами перебувають Боги, які від них залежать. Тим не менш, Боги у Епікура, перебувають у стані само блаженства, самоспокою. Концепцію Богів Епікура називають деїстичною.

Деїзм – вчення, згідно з яким Бог створив світ і «Пішов пити каву» (зі слів М.М. Якубовича)

Епікур вважав, що Боги вимагають пошани не через те, що вони можуть зробити щось з людьми, а через те, що вони по своїй природі  – Боги  і повинні вшановуватись.

Етика Епікура – Гедонізм

Своє етичне вчення, про гедонізм і не тільки, Епікур написав у праці «Думки». Основним оплотом гедонізму у Епікура стали такі слова:

«Насолода – єдине, що можна протиставити стражданню»

Давайте розглянемо трактування Епікуром насолоди, щоб зрозуміти основні засади гедонізму:

  1. Сенс насолоди – не в самій насолоді, а в очищені від страждань.
  2. Деякі насолоди призводять до страждань, тому вони не є істинними, в них немає сенсу життя.
  3. Найголовніше – внутрішній спокій людини, в якому й є справжня, істинна насолода і сенс.

Епікур вперше говорить про проблему страху:

  1. Людина від природи чогось боїться.
  2. Людина надто багато вигадує і цим псує собі життя (прикладом наводиться страх смерті). Епікур вважав, що після смерті людина втрачає тіло і більше не може страждати в тілесному сенсі.
  3. Більшість людей, за Епікуром, бояться не самої смерті, а її причини.
  4. Людина дарма боїться за своїх близьких, адже вони теж смертні  – і це природно.
  5. Єдине, що ми можемо протиставити смерті, за Епікуром  – це життя.
  6. Після смерті людина втрачає весь світ.
  7. Страждання у житті рівноцінні кількості насолоди в житті.

«Ми даремно боїмося смерті, бо коли її немає, то є ми, а коли вона приходить, то нас уже немає», – Епікур

Також Епікур вводить власний ідеал мудреця:

  • Мудреці – не розумніші одне за одного;
  • Мудрець повинен бути аполітичним і жити в маленькому містечку;
  • Він не прагне завести собі сім’ю, але це не головне;
  • Проводить спокійний спосіб життя;
  • В дечому є аскетичним

Висновок:

Філософія Епікура в цілому є достатньо аргументованою та чіткою. Ідеали гедонізму Епікура – далеко не ті, що сформувались у пізніших трактуваннях гедонізму.

Епікур – видатний античний філософ, вів високо достойний спосіб життя. Через злу іронію долі в Середньовіччя і наступні епохи (Читайте: “Філософія Середньовіччя“) Епікур, був перетворений у знакову фігуру алкоголізації. Зусиллями фальсифікаторів теоретик насолоди (чистого гедонізму) перетворився в ідеолога алкогольних насолод.

Сьогодні ж, людина, яка веде спосіб життя Епікура, на побутовому рівні однозначно вважалась би непитущою.

Коментування вимкнено

  • Да Вы писатель , как я посмотрю 🙂

  • AK

    Дякую, приємно!))
    Ви теж можете спробувати написати щось, нам дуже не вистачає дописувачів!