Для Німеччини Норвегія мала виняткове стратегічне значення. Через норвезькі порти, особливо через Нарвік, до Рейху надходила шведська залізна руда — критично важливий ресурс для німецької військової промисловості. Крім того, контроль над довгим норвезьким узбережжям відкривав доступ до Північної Атлантики та створював нові бази для флоту й авіації. Водночас Британія та Франція також усвідомлювали значення Норвегії. У Лондоні й Парижі дедалі більше схилялися до думки, що необхідно діяти рішуче та перехопити ініціативу. Прем’єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен і новий глава французького уряду Поль Рейно погодили план встановлення морських мін у норвезьких водах та висадки союзних військ у ключових портах країни.
Фатальне зволікання союзників
Спочатку операцію планували розпочати 5 квітня 1940 року, але через суперечки між британським і французьким командуванням дату перенесли на 8 квітня. Саме це рішення стало одним із найфатальніших прорахунків союзників у перші роки війни. Ще 1 квітня Гітлер віддав наказ розпочати вторгнення до Норвегії 9 квітня. Коли норвезький уряд висловлював протести через британське мінування своїх вод, німецькі військові кораблі вже прямували до норвезьких берегів.
Операція вражала масштабом і швидкістю. Німецьке командування застосувало одночасно військово-морські сили, авіацію, повітряний десант і сухопутні підрозділи. Для того часу це була майже революційна форма ведення війни, яка демонструвала нову тактику блискавичного наступу.
Перший масовий повітряний десант у світовій історії
9 квітня 1940 року німецькі війська атакували головні порти Норвегії — від Осло до далекого північного Нарвіка. У цей же день стався історичний момент: німецькі парашутисти вперше у світовій історії були масово використані в реальних бойових діях.
Парашутний батальйон захопив аеродроми поблизу Осло та Ставангера, що дозволило швидко перекидати підкріплення повітрям. Одночасно близько 800 німецьких літаків завдавали ударів по військових і цивільних об’єктах Норвегії.
Опір норвежців виявився недостатнім для стримування такого масштабного наступу. Хоча окремі гарнізони чинили запеклий спротив, німці діяли блискавично. Особливо важливим стало захоплення Осло. Морський десант зазнав певних труднощів, однак війська, перекинуті через аеродром, швидко взяли столицю під контроль.
Окупація Данії за один день
Одночасно з вторгненням до Норвегії німецькі війська окупували Данію. Для Гітлера це було необхідно, щоб забезпечити безпечний шлях постачання та зв’язок із норвезьким напрямком.
9 квітня німецькі кораблі увійшли до Копенгагена під прикриттям авіації, а сухопутні війська перетнули кордон Ютландії. Данська армія не мала можливостей для тривалого спротиву, тому країна фактично капітулювала за один день.
На відміну від Данії, норвезька кампанія перетворилася на затяжне протистояння. Складний рельєф, гірська місцевість та віддаленість окремих регіонів уповільнювали просування Вермахту.
Союзники намагаються врятувати Норвегію
14 квітня британські війська висадилися в районі Нарвіка. Незабаром союзні підрозділи також з’явилися в Намсусі та Ондальснесі, намагаючись оточити й відбити стратегічно важливий Тронгейм. Проте німці діяли швидше й ефективніше. Вони перекидали підкріплення морем і повітрям, а також просувалися з району Осло вглиб країни. Особливо небезпечним для союзників став наступ через долину Гудбрандсдаль.
До початку травня британські сили були змушені евакуюватися з Намсуса та Ондальснеса. Хоча під Нарвіком союзники зуміли досягти певного успіху і навіть тимчасово витіснили німців, ситуація в Європі різко змінилася.
10 травня 1940 року Німеччина розпочала масштабний наступ проти Франції, Бельгії та Нідерландів. У цих умовах британське командування вже не могло дозволити собі тривалу кампанію в Норвегії.
Відступ союзників і втеча норвезького уряду
Наприкінці травня союзники евакуювали свої війська з Нарвіка, попри нещодавню перемогу над німцями. Разом із ними Норвегію залишили король Гокон VII та уряд країни, які перебралися до Великої Британії та продовжили боротьбу у вигнанні. Для норвежців окупація стала важким ударом. Німці розмістили на території країни близько 300 тисяч військових і перетворили Норвегію на важливу базу для контролю над Північним морем та Атлантикою.
Захоплення Норвегії мало величезні наслідки для всієї війни. Гітлер отримав контроль над маршрутами постачання шведської руди, нові авіабази та порти для підводних човнів. Це посилило німецькі можливості у війні проти Британії та створило серйозну загрозу союзному судноплавству.
Кампанія, що змінила хід війни
Норвезька кампанія 1940 року стала важливим уроком для всіх учасників війни. Вона показала ефективність комбінованих операцій із застосуванням авіації, десанту та швидких маневрів. Саме в Норвегії світ побачив новий тип війни, який незабаром прокотиться всією Європою.
Для Великої Британії поразка мала й політичні наслідки. Невдачі в Норвегії підірвали довіру до уряду Невілла Чемберлена. Уже в травні 1940 року його змінив Вінстон Черчилль, який став символом британського спротиву нацизму.
Данило Ігнатенко
