Політика і боротьба за вплив
Його зростання відбувалося на тлі суперництва між Індійським національним конгресом та сикхською партією Широмані Акалі Дал. Існує думка, що окремі діячі Конгресу спочатку бачили у Бхіндранвале корисну противагу традиційному керівництву Акалі Дал. Проте дуже швидко він перетворився на самостійну силу. На початку 1980-х років він уже однаково гостро критикував і центральну владу в Делі, і поміркованих сикхських політиків, звинувачуючи останніх у надмірній готовності до компромісів.
Бхіндранвале часто пов’язують із рухом за створення незалежного Халістану, хоча його позиція була складнішою. Він не завжди прямо вимагав відокремлення Пенджабу від Індії. Натомість наполягав на повному виконанні Анандпур-Сахібської резолюції 1973 року, яка передбачала значне розширення автономії Пенджабу та повноважень індійських штатів. Якщо керівники Акалі Дал були готові домовлятися з центральним урядом, Бхіндранвале вважав, що права сикхів не повинні бути предметом політичного торгу.
Арешт, який зробив його героєм
У вересні 1981 року було вбито редактора Лалу Джагат Нараїна — відомого критика Бхіндранвале. Проповідника заарештували за підозрою у причетності до злочину, однак невдовзі звільнили через брак доказів. Замість того щоб послабити його позиції, арешт різко підвищив популярність Бхіндранвале. Для прихильників він постав як людина, яку держава намагалася покарати, але не змогла довести її провину.
Саме в цей період Пенджаб швидко занурювався в насильство. Відбувалися політичні вбивства, напади на поліцейських і чиновників, міжрелігійні провокації. Жертвами ставали як індуїсти, так і сикхи, які не підтримували радикальні методи. Політична боротьба дедалі виразніше переходила у збройне протистояння.
Чому Бхіндранвале перебрався до Золотого храму
У липні 1982 року влада заарештувала його близького соратника Амріка Сінгха. Побоюючись нового арешту, Бхіндранвале оселився біля комплексу Золотого храму в Амрітсарі. Це місце мало величезне значення: Хармандир-Сахіб є головною святинею сикхізму, тому будь-яка силова операція поблизу нього могла викликати обурення мільйонів вірян.
Ситуація ще більше загострилася під час Азійських ігор у Делі 1982 року. Через побоювання протестів влада посилила перевірки сикхів, які прямували до столиці. Такі дії Бхіндранвале використав як доказ того, що сикхів у власній країні нібито принижують і сприймають як небезпечну групу. Репресивні заходи, спрямовані проти радикалів, фактично давали його пропаганді нові аргументи.
Акал Тахт і радикалізація конфлікту
Восени 1983 року насильство досягло критичного рівня. 5 жовтня озброєні нападники зупинили автобус і вбили шістьох пасажирів-індуїстів. Уже наступного дня в Пенджабі запровадили пряме президентське правління. Поліція дедалі гірше контролювала ситуацію, а питання арешту Бхіндранвале обговорювали навіть на загальнодержавному рівні.
Наприкінці 1983 року він перебрався до Акал Тахту — однієї з найважливіших святинь сикхізму, розташованої безпосередньо в комплексі Золотого храму. Акал Тахт, заснований шостим сикхським гуру Харґобіндом, символізує не лише духовну, а й світську владу сикхської громади. Перебування Бхіндранвале саме тут мало надзвичайний символічний ефект.
Навколо нього концентрувалися озброєні прихильники, у комплексі створювали оборонні позиції. Важливу роль у їхній організації відігравав колишній військовий Шабег Сінгх. Звичайний поліцейський арешт ставав практично неможливим: будь-яка спроба застосувати силу могла перетворити релігійну святиню на поле бою.
Святиня, що опинилася в центрі кризи
На початку 1984 року Золотий храм залишався місцем молитви й паломництва, але водночас став центром серйозного політичного протистояння. У цьому й полягала головна трагедія ситуації. Для сикхів це був священний простір, недоторканність якого мала величезне значення. Для центральної влади — місце, де перебувало озброєне угруповання, що дедалі відкритіше протистояло державі.
Бхіндранвале до цього часу вже був далеко не лише проповідником. Він перетворився на символ радикальної частини сикхського руху. Його вплив спирався на поєднання релігійного авторитету, критики центральної влади, розчарування частини населення в поміркованих політиках і відчуття, що інтереси Пенджабу ігнорують.
У червні 1984 року ця криза завершилася військовою операцією «Блакитна зірка». Індійська армія штурмувала комплекс Золотого храму, Акал Тахт зазнав важких руйнувань, а Джарнаїл Сінгх Бхіндранвале загинув. Однак його смерть не поставила крапку в конфлікті. Для частини сикхів він став мучеником, а події в Амрітсарі лише поглибили протистояння, яке визначало життя Пенджабу ще багато років.
Іван Гудзенко
