На момент завершення основної бойової місії США та НАТО у грудні 2014 року конфлікт забрав життя тисяч військовослужбовців і десятків тисяч мирних жителів. Попри значні фінансові та військові ресурси, вкладені міжнародною коаліцією, багато поставлених цілей так і не були повністю досягнуті.
Передумови війни: теракти 11 вересня та роль Талібану
Безпосереднім поштовхом до початку війни стали терористичні атаки 11 вересня 2001 року на території США. Члени міжнародної терористичної організації «Аль-Каїда» здійснили серію нападів із використанням захоплених пасажирських літаків, внаслідок чого загинули майже три тисячі осіб.
На той час Афганістан перебував під контролем руху Талібан — ультраконсервативної ісламістської організації, яка захопила владу в країні у 1996 році. Таліби надавали притулок лідеру «Аль-Каїди» Усама бен Ладен та його прихильникам. Після терактів Вашингтон вимагав від керівництва Талібану видати бен Ладена та ліквідувати терористичні бази, однак ці вимоги були відхилені. У відповідь США сформували міжнародну коаліцію та розпочали військову операцію проти режиму Талібану.
Перший етап війни: швидке повалення режиму Талібану
Початкова фаза війни розпочалася в жовтні 2001 року. Американські та британські війська за підтримки афганського Північного альянсу завдали серії потужних авіаударів по військовій інфраструктурі Талібану.
Результати кампанії виявилися надзвичайно швидкими. Уже протягом двох місяців таліби втратили контроль над більшістю великих міст країни, включаючи Кабул. Режим, який правив Афганістаном протягом п’яти років, фактично розпався. Однак військова перемога виявилася неповною. Багато польових командирів Талібану та членів «Аль-Каїди» змогли втекти до віддалених гірських районів або через кордон до Пакистану. Саме там вони почали готувати майбутнє повстання проти нової влади.
Другий етап: спроба побудови нової афганської держави
Після падіння режиму Талібану Сполучені Штати та їхні союзники зіткнулися з новим викликом. Військовий успіх необхідно було перетворити на політичну стабільність.
У період з 2002 по 2008 рік головним завданням міжнародної коаліції стало створення дієздатних державних інститутів. Було сформовано новий уряд, проведено вибори президента та парламенту, розпочато відбудову інфраструктури й системи освіти. Одночасно тривали спроби створення національної армії та поліції, здатних забезпечувати безпеку країни без постійної підтримки іноземних військ. Проте досягнення цього періоду супроводжувалися серйозними труднощами. Афганістан залишався однією з найбідніших країн світу. Корупція проникла в усі рівні державного управління, а місцеві органи влади часто не користувалися довірою населення. Тим часом Талібан поступово відновлював свої сили. Використовуючи складний гірський рельєф, слабкість державних структур та підтримку частини населення, рух розгорнув масштабну повстанську діяльність.
Відродження повстанського руху
До середини 2000-х років стало очевидно, що початкові оцінки ситуації були надто оптимістичними. Талібан не був остаточно розгромлений, а лише тимчасово витіснений із центрів влади. Повстанці дедалі частіше здійснювали напади на військові бази, урядові установи та міжнародні сили. Особливу загрозу становили саморобні вибухові пристрої, які стали одним із головних інструментів війни проти коаліції. У багатьох провінціях півдня та сходу Афганістану уряд контролював лише великі населені пункти, тоді як сільська місцевість поступово переходила під вплив повстанців. Зростання насильства засвідчило, що конфлікт переходить у нову фазу.
Стратегія боротьби з повстанцями та рішення Барака Обами
У 2009 році президент США Барак Обама оголосив про суттєве збільшення американського військового контингенту в Афганістані. Це рішення стало основою нового етапу війни.
Нова стратегія базувалася на принципах класичної боротьби з повстанцями. Її метою було не лише знищення бойовиків, а й забезпечення безпеки цивільного населення, зміцнення місцевої влади та створення умов для поступової інтеграції колишніх повстанців у мирне життя.
Американські та союзницькі війська збільшили свою присутність у ключових регіонах країни. Значні ресурси були спрямовані на підготовку афганської армії та поліції. Одночасно адміністрація Обами визначила графік майбутнього виведення військ. Передбачалося, що афганські сили безпеки поступово переберуть на себе основну відповідальність за підтримання порядку в державі.
Передача відповідальності афганським силам
Починаючи з 2011 року, міжнародна коаліція розпочала поступову передачу відповідальності за безпеку афганським військовим та поліції. Цей процес мав продемонструвати, що створені за роки війни державні інституції здатні самостійно функціонувати. У багатьох провінціях саме афганські сили стали головною силою боротьби з повстанцями. Проте передача повноважень відбувалася в умовах триваючого конфлікту. Урядові війська часто зазнавали значних втрат, а контроль над окремими районами залишався нестабільним.
Підсумки війни та її людська ціна
У грудні 2014 року США та НАТО офіційно завершили свою бойову місію в Афганістані. Таким чином завершився тринадцятирічний етап війни, який став найдовшим військовим конфліктом в історії Сполучених Штатів на той момент. За роки війни загинуло близько 2400 американських військовослужбовців, а понад 20 700 отримали поранення. Втрати серед афганських сил безпеки та цивільного населення були значно більшими й обчислювалися десятками тисяч людей.
Іван Гудзенко
