Конкурс "Людина та людяність"        12 Вересня 2016        237         Прокоментуй!

Ти знаєш, що ти – людина

«Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це, чи ні?»

Такими словами ще півстоліття назад звертався Василь Симоненко до своїх читачів. Можливо, тоді ці рядки зачіпали душі, і змушували про щось задуматись. Якщо поставити запитання поета нинішньому суспільству, безперечно, всі відповіді будуть ствердними. Але одних лише знань про те, що ти – людина, чи просто жива істота, дуже мало. Тут і виникає питання про людяність. Це саме той критерій, який відділяє людей від тварин, птахів і так далі.

46155_00

Здавалось би, людина – це ж не статус, і не професія, тому кожен може себе так гордо називати. Але як людина може жити без людяності? Взагалі, що таке – людяність? Можна подивитись визначення в інтернеті, але машина не скаже те, чого хоче зрозуміти душа. Людяність – це вчинки, які роблять з істоти людину. Тут багато факторів грають роль: поведінка, відношення до людей (не тільки до рідних), тощо. Чому саме зараз це питання стало актуальним?

Раніше люди були простіші. Навіть попри це Леонід Філатов писав вірші, в яких просив людей бути добрішими по відношенню один до одного і мати співчуття. Так що там вірші, Біблія із заповідями вийшла коли? Сучасне суспільство чомусь думає, що, не слідуючи тому, що нам передали предки, вони виглядають сучасними. А кому це потрібно? Кожен за своє земне життя буде відповідати не перед другом, чи колегою по роботі.

Жаль, що нині матеріальне дуже перевищує духовне. Дійсно, суспільство розвивається, з’являються якісь наукові відкриття і в цьому немає нічого поганого. Інша справа – куди поділась людяність? Чому люди обманюють один одного, бажають комусь невдачі, заздрять? Є таке поняття, як «его». Мабуть, воно якраз і заважає нам бути людьми в багатьох ситуаціях. Кожен хоче життя прожити добре, але для цього зовсім не обов’язково іти по головах.

Нашим предкам за нас соромно. Це ще півбіди. Найгірше те – що самим людям зовсім не соромно за свої вчинки. Куди поділась людяність? Відповісти на це питання не так вже й важко. Вона є, як і була, але поступово перемістилась в бездушні предмети. Людяність зараз в грошах, в автомобілях, в квартирах, будинках і на престижних роботах, і поки ми її звідти не витягнемо назовні і не повернемо назад, в наші душі – ми не маємо права називатися людьми.

 

«Змінився світ»

 

Змінився світ. Міняються турботи,

І люди стали все ж якісь…нові?

Змінився час. Пріоритет – банкноти.

Сучасний лад в безодню нас завів.

 

Кохання і турбота вже не в моді,

І друзі, і любов – усе на раз.

Не за добро, а за гріхи всі горді,

Тому й в душі не все у нас гаразд.

 

Пробачити, забути – неможливо,

Бо з’їла гордість все людське й живе.

Знецінилося те, що так важливо,

За течією кожен вже пливе.

 

Змінився світ. На краще? Це навряд чи.

Змінились всі. Позбавились мети.

Тут майже кожний підлий, ще й добряче,

І дуже добре, якщо це не ти.

Сергій Завалко  

Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода

  Метки:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook