Традиція муміфікації бере свій початок від міфу про Осіріса. Згідно з міфом Бога Осіріса вбив його брат Сет. Він розрубав тіло на 14 частин і розкидав по всьому Єгипту. Богині Ісіда та Нефтіда зібрали тіло Осіріса та відновили його. Допомогли їм у цьому бог Анубіс, який є знавцем бальзамування, і бог Тот. Разом вони створили першу мумію, якою став саме Осіріс. Після 70 днів бальзамування він воскрес. Відтоді люди повторювали цей ритуал, оскільки він став запорукою безсмертя.
Багато з того, що ми знаємо про виготовлення мумій у давньоєгипетському часі, походить з п’ятого століття до нашої ери, написаного грецьким істориком Геродотом. Він записував кроки, здійснені древніми єгиптянами при підготовці померлих до загробного життя.
А тепер про їхні традиції оплакування та похорони. Коли в домі помирає якась значна особа, тоді всі жінки цього дому змазують голову або все обличчя глиною, потім залишають померлого в домі, а самі походжають у місті в сукнях, спущених до талії, і б’ють себе, а разом із ними всі їхні родичі. В іншому місці так само б’ють себе чоловіки в одязі, спущеному до пояса. Коли вони закінчать оце, вони відносять покійника для бальзамування.
Згідно з свідченнями батька історії в Єгипті були люди, що займалися цією справою професійно. Вони, коли їм приносять померлого, показують тим, що його принесли, дерев’яні образи покійників, відповідно розфарбовані. Пояснюють їм, що найретельніше бальзамування буде коштувати найдорожче. Потім показують другий зразок бальзамування, трохи гірший від попереднього і дешевший, а згодом і третій, найдешевший. Щойно вони їм це розтлумачать, питають їх, в який спосіб бальзамування ті хочуть, щоб був набальзамований їхній покійник. Замовники домовляються щодо ціни і відходять, а бальзамувальники в своїх майстернях приступають у такий спосіб до своєї справи.
Спершу загнутим залізним гачком через ніздрі вони витягають мозок, але так вони виймають лише одну частину його, а другу його частину вони розчиняють зіллям, яке вливають у голову. Потім вони розтинають черево гострим каменем із Ефіопії і виймають усі нутрощі, потім ретельно очищують його і вимивають пальмовим вином, і знову очищують ароматичним порошком. Потім наповнюють черево чистою розтертою смирною, касією та іншими ароматичними речовинами, за винятком ладана, і знову зашивають. Після всього цього кладуть тіло на сімдесят днів у содовий розчин і так його бальзамують. Більше як на сімдесят днів його не можна залишати в содовому розчині. Коли минуть сімдесят днів, миють померлого і обгортають тіло стрічками, нарізаними з льняного простирадла, змазуючи їх тонким шаром глею, який єгиптяни звичайно використовують замість клею. Потім родичі померлого забирають його тіло і замовляють для нього дерев’яну труну у формі людини, а коли вона буває готова, кладуть туди покійника і так його в труні сторчма ставлять до стіни в усипальні і там зберігають його.
Так готують бальзамувальники покійників до похорону, коли йдеться про найдорожче бальзамування. А для тих, які хочуть уникнути великих витрат, бальзамувальники так готують до похорону померлих. Вони наповнюють клістири густим глеєм, що витікає з кедрини, і потім наповнюють їм черево покійника, не розтинаючи його і не виймаючи з нього кишки, і не дають рідині витікти звідти, а потім кладуть тіло в содовий розчин на кілька днів. В останній день вони виливають із черева кедровий глей, що перед тим улили туди. І таку сильну дію має ця кедрова рідина, що вона розчинює і кишки, і всі нутрощі, і вони виходять назовні, а м’ясо розчинює сода і, нарешті, від покійника залишаються тільки шкіра та кістки. Коли з цим закінчують, вони віддають покійника родичам і більше бальзамувальникам нема чого робити. А ось тепер і третій вид бальзамування, що призначається для тих, у яких мало грошей. Черево очищують сірмеєю, а після того тіло кладуть на сімдесят днів у содовий розчин і віддають його родичам, які забирають його.
Проте, незважаючи на величезні масштаби, в яких єгиптяни муміфікували своїх померлих, процес і використовувані методи досі не повністю зрозумілі.
Завдяки археологічним знахідкам та невпинній роботі науковців щораз виникають нові та нові знахідки які допомагають нам краще зрозуміти процес бальзамування.
Нещодавно перекладений папірус із Стародавнього Єгипту, що датується 3500 роками, дає рідкісне уявлення про єгипетські методи бальзамування. У стародавньому медичному тексті детально описана процедура, яка ніколи раніше не була визначена, і розкривається процес намотування обличчя мертвої людини бинтами, змоченими маззю, щоб зменшити набряк.
На основі посібника, нещодавно виявленого в 3500-річному медичному папірусі та перекладеного дослідниками Університету Копенгагена, було виявлено більше подробиць про складний процес бальзамування, який використовується для підготовки померлих до потойбічного життя, і, зокрема, обличчя. Це найстаріший з усіх збережених посібників з муміфікації на сьогоднішній день, що передує єдиним іншим прикладам бальзамування текстів понад тисячу років.
Шестиметровий рукопис, названий Папірусом Лувр-Карлсберг, який датується приблизно 1450 р. До н. Е., Містить вказівки, що нагадують бальзамувальнику про кроки та процеси, які вони повинні робити під час проведення процесу муміфікації.
«Одна з нових захоплюючих відомостей, яку текст надає нам, стосується процедури бальзамування обличчя померлої людини», — розповідає д-р Schidt. «Ми отримуємо перелік інгредієнтів засобу, що складається переважно з рослинних ароматичних речовин та в’яжучих речовин, зварених до рідини, якими бальзамувальники покривають шматок червоної білизни. Потім червону білизну наносять на обличчя померлої людини, щоб укласти його в захисний кокон із запашною та антибактеріальною речовиною. Цей процес повторювався з інтервалом у чотири дні ».
За даними Університету Копенгагена, значення папірусу у деталізації процесу бальзамування полягає в його структурі процесу, розділеному на проміжки по чотири, причому бальзамувальники активно працюють над мумією кожні чотири дні.
«Ритуальна процесія мумії відзначилася в ці дні, відзначаючи хід відновлення тілесної цілісності померлого, склавши 17 процесій протягом періоду бальзамування», — повідомляє д-р Schidt. «У проміжках між чотирма днями тіло було вкрите тканиною і покрито соломою, наповненою ароматичними речовинами, щоб уникнути розмноження комах».
Робота єгиптологів триває, а отже наші знання про мистецтво муміфікації Стародавнього Єгипту щораз будуть поповнюватись. Таємниці чекають щоб їх розкрили.
Богач Наталя.
Джерела.
1.Геродот. Історії в дев’яти книгах. Книга ІІ Евтерпа (Єгипетський логос)
Переклад А.Білецького.
2.https://www.ancient-origins.net/news-history-archaeology/mortuary-0014888
3.https://www.ancient-origins.net/news-history-archaeology/face-embalming-0014991
