З 1875 року Теософське Товариство стало відповідальним за ознайомлення з буддійським вченням.  З 1881 року ланкійські науковці – монахи схвалили публікацію «Буддійського катехізису» президента  Теософського Товариства Олкотта.

Рівно рік  назад той самий Олкотт разом з Оленою Блаватською офіційно перед священнослужителями Галле прийняли участь в обряді ініціації (отримали Три Коштовності та П’ять Обітниць). Вони стали першими американцями, що прийняли буддизм. Складається таке бачення, що теософи, котрі прийняли буддизм – це попередники західних буддистів, їх називали «білими». Теософи буддисти зробили раціоналізацію буддизму, бажаючи видалити непотрібні елементи, пов’язані з народним безвір’ям. Робилися спроби ототожнення буддизму з езотерикою, в якій Будда розглядався як Вчитель – адепт. Проте ними виконувався обов’язок – допомога та політична підтримка пригніченим буддистам – сінгальцям.

Теософським товариством засновано понад 200 шкіл буддизму, а також коледжі: Махінда, Ананда, Дхармараджа, Маліядева.

Ще  в Індії Анагарік як один із членів Теософського товариства налагоджує співпрацю з Блаватською та Олкоттом, які радили йому бути посвяченим на благо всього людства, щоб вивчати мову палі та буддійську філософію. За свідченням Сангхаракшити, Ангарік захопився буддизмом та теософією. Повернувшись з Індії працює на острові Коломбо на посаді генерального секретаря секції буддизму Теософського товариства, займається керівництвом буддійської преси.

В Коломбо були організовані буддійські недільні школи Ледбітером, а також заснована англійська школа – Ананда Коледж. Вихідцем школи є буддист Джінараджадаса, котрий очолив пост як четвертий президент Товариства. Штаб –квартира розміщувалася в Адьярі.

З 1893 року – відправлення Дхармапали до Великобританії, потім в Чикаго, представляючи інтереси буддизму у Всесвітньому парламенті релігій. В його виступах порушено три теми. Дхармапалою доводилося, що буддизм – це релігія, яка тісно поєднана із сучасною наукою, оскільки вчення буддизму співвідносне до еволюційного. Викладена ідея буддизму, за якою космос є послідовним процесом розгортання у співвідношенні із природніми законами. В другій темі заявлено, що етика буддизму містить більше любові та спів страждання, чим у проповідях, оголошених християнськими місіонерами на  острові Цейлоні. Третя тема стосувалася ствердження того, що буддизм є оптимістичною та активною релігією, але не песимістичною та не дієвою.

З 1924 року – в місті Лондон Крістмасом Хамфрісом засновується Буддійська Ложа Теософського Товариства. Хамфріс притримується думки щодо ідентичності теософії та буддизму. Нереальними у порівнянні з «Я» є окремі свідомості. Базовими законами виступають карма та реінкарнація. Шлях є безпосереднім самопросвітленням, Нірваною. З 1926 року британськими буддистами з допомогою Анагірика вдається заснувати Товариство Махабодхі.

Буддійську ложу перетворено в британське Буддійське Товариство. Крістмаса Хамфріса обрано президентом. Хамфріс багато працював у цьому напрямку, його авторству належать книги в англомовному варіанті «The Buddhist Lodge Monthly Bulletin», «Buddhism in England», «The Middle Way» и «The Theosophical Review». В Британське Теософське Товариство увійшов Алан Воттс , автор першої книги «The Spirit of Zen». Сюди ж долучається Едвард Конзе – майбутній буддолог. Ще з 1920 року в Теософське товариство Японії увійшли Дайсецу та Беатріс Судзукі, а 1924 року – створили свій відділ Товариства під назвою «Ложе Махаяни». Більша її частина – професорський склад різних  японських університетів.

З 1927 року – американським теософом Волтером Евансом-Венсом відредаговано переклад «Тибетської Книги мертвих», а публікацію здійснено Самдубом. Так західна аудиторія змогла познайомитися з тексами тибетського буддизму. З 1937 року – прочитання двох лекцій Джінараджадасою в Токіо, переведених доктором Судзуці на японську мову.

З 2015 року – Удітхою Девапраєю доведено, що написання «Буддійського катехізису» Олкоттом аналогічне з католицьким катехізисом, адже ним відбулося затвердження буддійських шкіл, навчальних програм як копій християнських місіонерських. Тібетологом Дональдом Лопезом охарактеризований теософ Волтер Еванс-Венц  як великий колекціонер текстів, що написані на тих мовах, які не були ним вивчені.

Пегас