Кожна із існуючих ще в минулому часі цивілізацій  по суті є унікальною, містичною, має універсальний та символічно-сакральний відтінок. Цивілізація завжди була у фокусі зору науки, не залежно чи це шумерська, вавилонська або ж єгипетська. Науковці намагаються глибше дослідити становлення і з’ясувати основні причини занепаду цивілізацій. Мова піде про одну із утаємничених цивілізацій – Стародавній Єгипет, особливо це стосуватиметься розвитку архітектури.

Видатний англійський єгиптолог Георг Сомерс Кларк написав книгу «Будівництво та архітектура в Стародавньому Єгипті» . У своїй праці науковець підкреслює, що хоч науковцями і були висунені більш чи менш правдоподібні припущення щодо архітектурних форм в єгипетській цивілізації, проте вважати їх задовільними не можна. На думку Сомерса, науковці чомусь не можуть прийти до якоїсь спільної точки у вирішенні проблеми  будівництва Єгипту.

Архітектура Стародавнього Єгипту

Автором робиться опис сучасного єгипетського житла з кукурудзяних стебел: кріплення стебел за допомогою пальмової мотузки, усе зв’язують на землі, це нагадує циновку. Ось її якраз і використовують замість стін. А для того, щоб вони були міцними кукурудзяні стебла перев’язують горизонтально звершу і вертикально кути  знизу. Сомерс як ми бачимо описує сучасний стан єгиптян, в тім бажає показати відмінність від минулого.

Насправді в стародавній цивілізації кукурудза не була поширеним матеріалом на відміну від папірусу. В архітектурних спорудах можна помітити важливу деталь: колони, сцени, стіни гробниць зображувалися саме цією рослиною. Помічає ще таку річ як кам’яні карнизи, які не нагадують тростинну форму, а швидше пальмове віття. Зупиняється на припущенні, що карниз та валик мають пряме відношення до єгипетського спорудженого пальмового житла. Науковець проводить паралелі з стінами гробниць та храмів Єгипту, на яких містилися зображення  подібних побудов. Помітним є і те, що зараз селянами не використовуються пальмове листя для побудови житла, проте їх все ж таки можна зустріти.  Науковцями виводиться чимало версій що до того як виник карниз та валик, але Сомерс бажає не зациклюватися на таких речах.

Він  робить скурпульозний тематичний підхід до єгипетської архітектури, що іншим це не під силу. Не можна вважати піраміди конічною грудою накиданих каменів зверху могили фараона, оскільки це не підтверджено фактами. І тут Сомерсом доводиться протилежне: побудови мали від самого початку круглу форму і зрозумілим є факт розвитку стадій  піраміди: низька платформа форми квадрату з скошеними боковими сторонами. Це ще раз підтверджує, що дані побудови над гробницями відносяться до періоду, названого «Давнє царство».

Здійснивши такий короткий екскурс, Сомерс приступає до питання кам’яного будівництва. Здійснюючи дослідження гробниць фараонів, виявилося, що в часи династії Хасемуї в Абідосі  стіни погребальної камери зроблені з облицьованого каменю, тоді ж як у попередніх – з дерева. Ширина погребальної камери складала 15,1, а висота біля 2-х метрів. Прекрасною знахідкою єгиптолога став гранітний косяк дверей храму Ієраконполя.

Санатхом, фараоном ІІІ династії в місті Бейт-Халлаф збудована мастаба , довжина якої сягала 61 метр, а ширина – 24 метри з наявними у ній трьома кам’яними камерами. Віднайдена у Бейт-Халлафі мастаба була набагато більшою під попередньої. Мастаба вважалася як одна з гробниць фараона Джосера.

Якщо розглядати будівлі часів правління Джосера, то можна сказати лише одне: за своїм витонченим стилем, красивими архітектурними формами перевершують храми і піраміди останнього періоду, проте є гіршими за якістю мастаби або ж піраміди IV та V династії. Сомерс також зауважує, що будівельники при правлінні Джосера не здогадувалися над тим, що побудовані ними храми і гробниці можуть довго встояти. Будівельники думали як зробити міцними гробниці фараонів, допустилися помилки у не застосуванні підйомного механізму каменю.

Епоха Джосера характерна новою технікою будівництва – пілястрами. Про пілястри відомо із часів птолемеєвих та римських храмів міст Едфа, Калабші, Дендери.  Відмінність цієї епохи полягала в першу чергу у споруджені архітекторами пілястрів, а не колон. Сомерс правий у питанні поділі прикрас – пілястрів. Їх розділяє на два види:

а) істинний

б) елемент, що з архітектурного погляду називається «пілястр».

Наукова позиція Сомерса очевидна як підтверджені матеріальні факти. Будівельний камінь добувався за межами Єгипту. Для будівництва пірамід необхідний був міцний камінь, так як нетривкий  матеріал призводив до руйнування будівель, наглядним прикладом цього є Кертассі (використаний у будівництві піщаник призвів до руйнування храму Аменхотепа ІІІ в Солебі). Мабуть перед архітектором постали труднощі, так як камінь не можна було застосовувати при будівництві звичайної великої будівлі, також не враховане балкове перекриття, що не витримало тиску і  стало причиною руйнації.

Ще наводиться одне місце гіршого видобування каменю для будівництва – Гебель-Баркале, тому і там можна побачити повністю зруйновані сакральні будівлі. Різниця видобутку каменю полягала в самих каменоломнях. Закриті – давали більшу можливість, а відкриті – меншу.

Пегас