В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Цей день є особливим для усіх нас, віруючих, в тому числі і дітей. 19 грудня за юліанським календарем православна церква вшановує пам’ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських Чудотворця. Угодник Божий Миколая прославився в житті не лише добрими справами, а високою мудрістю Божою, добрим  пастирством і став взірцем для отари Христової, за що удостоївся у Бога великої благодаті, дару чудотворіння після смерті.

До того ж  святого Миколая дуже шанує побожний український народ як одного із величніших православних святих в церковній історії. Святитель Миколай Мир Лікійський – це дійсно реальна історична, а не міфічна особа. Народився він у другій половині ІІІ століття після Різдва Христового в місті Патари, області Лікія, яка знаходилася в Малій Азії. Батьки Феофан та Нонна походили зі шляхетного роду, заможні, і це не стало завадою у благочестивому християнському житті для них. Вони проявляли милосердя до бідних та були сумлінними перед Богом. В глибоких старечих літах не мали жодної дитини, проте не втрачаючи надії молилися і свої прохання підносили до Бога аби Той дарував сина, натомість обіцяли посвятити його на служіння Богу.

Молитви були почуті Господом, у них народився син, охрещений іменем «Николай». «Николай»у перекладі з грецької мови означає «того, що перемагає народ». У перші дні младенець показав  призначення на особливе служіння Господу. За переданням, під час довгого обряду Хрещення, младенець без жодної підтримки дорослих стояв у купелі протягом трьох годин. Миколай дотримувався суворого подвижницького життя, будучи вірним йому до кінця свого життя. Незвичайна поведінка дитини дала привід батькам замислитись і вказала на те, що це буде великий угодник Божий. Особлива увага батьків була звернена на виховання сина та намагання вселити в нього істини християнства, спрямувати на праведний шлях. Отрок зумів досягнути книжної премудрості. Встигав як в навчанні так і благочестивому житті. Він не цікавився порожніми бесідами, які природили до злого, чужорідного Миколаю. Уникав суєтних гріховних розваг, відрізняючись цнотливістю  та уникненням нечистих  думок. Увесь час займався читанням Священного Писання, в християнських подвигах: піст та молитва. Міг проводити дні та ночі за молитвою та читанням книг. Про благочестиве життя юнного Миколая почули усі жителі в місті Патари, а також дядько Миколай. Дядько вмовив Феофана та Нонну аби ті віддали юнака на служіння Господу.

Над Миколаєм звершили таїнство свяшенства. Єпископом Николаєм промовлені пророчі слова про схід нового сонця над усією землею як утіха для сумуючих, що блаженним насправді є стадо, в якому перебуває такий пастир, стане прикладом і взірцем для заблуканих душ, живлячи пасовищем благочестя, а тим, що в бідах стане помічником. Після смерті батьків, пресвітер Миколай віддав багатий спадок тим, що мають в цьому потребу. Миколай рятує батька трьох дочок, який замислював пожертвувати їхньою честю – трьома вузликами із золотом; воскрешає юнака матроса, що з мачти впав замертво на палубу; зціляв невиліквні хвороби, виганяв бісів, давав духовну розраду в житті. Духом Господнім був виведений з Сіонського монастиря в місто Мири, що на лікійській землі.

Проводив убогий спосіб життя, не пропускав служінь. Внаслідок смерті архієпископа Лікії Іоанна постало питання обрання нової кандидатури. В місті Мири зібралося багато  місцевих архієреїв щоб визначитись з новим обранцем. У сні старшому єпископу відкрилося: видіння мужа, осяяного неземним світлом, який дав повеління щоби той став в притворі храму і спостерігав, хто ж першим прийде в храм – того і вибрати архієпископом. Опівночі першим прийшов Миколай, був прийнятий і введений на собор архієреїв. Звістка нічного часу  облетіла усе місто. Духом Святим був обраний добрий пастир отари Христової, душі яких увірив Господь в його руки. Відтоді святитель Миколай дотримувався суворої помірності: простий одяг, споживання пісної їжі раз на добу – ввечері. Двері його будинку ніколи не зачинялися.

Святитель Миколай приймав участь у Нікейському соборі 325 року, очоленого імператором Констянтином разом з Афанасієм Олександрійським. Згідно передання, архієпископ Миколай бив Арія по щокам за богохульні слова проти Сина Божого, такий вчинок врахували неправильним, позбавивши архієрейського сану Миколая, в тім пізніше переконалися у правді. Багатьом із них  вдалося бачити видіння, у якому Господь Ісус Христос  подав Святе Євангеліє, а Богородиця положила на нього святий омофор. Після цього видіння святитель був звільнений, поновлений у сані. Святитель займався наверненням язичників в лоно Церкви, просвітництвом єретиків. Через чудесну молитву святителя місто Мири було врятоване від голоду, у місті Плакомат призупинив ворожнечу та жорстокість; врятував осуджених на смерть в Мирах; мореплавців.

Доживши до глибокої старості 6 грудня 342 року святитель Миколай помер. Його поховали у соборі міста Мири, в якому ще за життя звершував архіпастирське служіння. Навіть після смерті цей святий угодник перед Богом не перестає звершувати чудес, будучи благодійником людського роду. За ревне служіння, добре пастирство, непохитну віру, збереження заповідей любові до Бога, Господь зберіг його тіло нетлінним та наділив чудотворною силою. Святі мощі Миколая Чудотворця виточують благозапашне миро, яке зцілює хвороби людей.

Отож і ми, християни не забуваймо про Божу благодать, даровану нам для зцілення тілесних і духовних недугів, що подається Господом Ісусом  через угодника Божого, і  нехай сила Божа захистить Церкву, Україну, воїнство та український побожний народ за  молитвами святителя Миколая, архієпископа Мирлійкійського, заступництвом Пречистої і Преблагословенної Богородиці, святих славних і всехвальних апостолів і всіх святих, навіки вічні. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Ієрей Богдан Стрикалюк

Клірик Житомирсько-Поліської єпархії ПЦУ

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
1
Любовь
1
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.