У Стародавньому Єгипті зберігалася віра в загробне життя. Смерть вважалася  ступенем подолання для людини, коли та стоїть  на шляху царства мертвих. Важливим при цьому є дотримання поховального ритуалу. Необхідно дотримуватися дуже складного поховального ритуалу. Як для праведної та грішної людини є нагадування про те, що  чекає людину в загробному царстві.

Поховальні ритуали дали можливість зацікавитись та дізнатись про сам спосіб життя народу в Єгипті.  Яскравим свідченням деталей повсякденного життя є надгробні, папірусні, пірамідні, саркофагові надписи. Ще одним унікальним явищем постає мумія – забальзамоване людське тіло. У похованнях можна помітити зовнішні вигляд людини (використана косметика, одяг за якими можна було визначити те  чим власне харчувалися і та пили).

Поховальні обряди Стародавнього Єгипту

Єгиптяни передусім виявляли глибоку повагу до людського тіла, Лише так воно може бути збережене і відправлено до загробного світу. Душа померлої людини «ка» повинна зберегтися. Єгиптяни зуміли придумати спосіб щоб зберегти людське тіло.

Поховання тіл здійснювалися в розпечених пісках, за той час матеріальна оболонка людини висихала і зберігалася надовго. Але попри такі способи поховання існували трішки кращі. Саркофаги замінили пустельні піски, оскільки це було набагато зручніше. Здійснювався процес бальзамування тіла, що не спричиняло розклад. Бальзамування проходило наступним чином: тіло померлої людини передавали бальзамувальнику, той у свою чергу здійснював розтин, виймаючи звідти повністю нутрощі. Видалені залишки клали в канопу. Канопа – спеціальна посудина колоноподібної форми із розписаними на ній ієрогліфами. У роботі бальзамувальники використовували сіль, смолу, тощо.

За бальзамуванням відразу ш йшла муміфікація – акуратне та ретельне обгорнення людського тіла в лляну  тканину. Вказаний процес супроводжувався магічним заклинанням. Єгиптяни стверджують, що магічні заклинання сприяли збереженню тіла. Виходить, що під час муміфікації у тканинні прошарки клали амулети та обереги, якими зазвичай слугували єгипетський хрест та скарабей.

Після того бальзамувальники переходили до процесу намащування пахощами, використовувалися магічні обряди: мумія прикрашалася дорогоцінними каменями. Голова померлого також бальзамувалася, її огортали в тканину. Тут використовувалося чимало речовин для бальзамування як втілення своєрідного і багато чисельного вигляду бога Осіріса. Пахощі клали в ліву руку мумії. Завершальною частиною поховання є молитва над померлим та його покладення до гробу.

На поховані обов’язково були присутні родичі та друзі. Якщо хтось помирав із родини самостійної людини, то на поховання приходив священик з плакальницями. Особисті речі з продуктами харчування відправлялися в могилу. Траплялися випадки приведення тварин, поховання слуг як надійних помічників у світі мертвих. Прочитавши молитву тіло у гробі опускали в кам’яний саркофаг. Здійснювалося розміщення гробу в саркофазі, а залишений невеликий отвір закривали плитою. Після цього плакальниці відходили з рідними, а для померлого розпочинався шлях до Західного царства.

Пегас