Але нехай ніхто не сумнівається в правдивості настрою ченців, а чутки всього лише залишаються чутками. Старше покоління ченців шанобливо ставиться до своїх предків, шанують їхні традиції, навчають молодь. Знання є для них сполучною ланкою з минулим, несуть в собі цінність, яку необхідно передавати з покоління в покоління.
Тому, якщо набридли сучасні будинки з бетону і скла, то поїздка в Шаолінь подарує спокій і умиротворення. Опинившись в Шаоліні здається, що в повітрі витає якась таємниця, до якої так і хочеться доторкнутися. Краще на час подорожі відмовитися від звичних благ цивілізації і спробувати перейнятися місцевим побутом і культурою. Ніхто, звичайно, не забороняє фотографуватися на тлі пам’ятки, просто потрібно вести себе поважно і споглядати все неквапливо. Багато спеціально їдуть тільки для того щоб відпочити від звичного побуту і рутин, помандрувати по тихим місцях, заходить в рідкісні лавочки щоб придбати якусь дивовижну річ. Так само в подібних лавочках можна придбати і інші потрібні речі, наприклад, продукти.
Звичайно, можна зустріти біля дороги невеликий китайський ресторанчик, комфортно обставлений сучасними меблями. У такому місці можна спробувати різноманітні традиційні страви, але слід дотримуватися обережності і не купувати перше-ліпше. Краще перед замовленням страви порадитися з вибором у офіціанта , щоб потім не потрапити в неприємну ситуацію, тому що не кожна страва може бути успішно прийнята шлунком української людини.
На закінчення хочеться сказати, що монастир в горах Шаоліня обростає чутками і легендами, в які краще не вірити. Самим перевіреним способом буде відсторонитися від усіх наклепів, побачити все своїми словами і переконатися, що традиції і китайська мудрість досі живуть в цих стінах.
Ольга Степаненко
