Одна з найвідоміших у світі і поширених серед адептів сучасних езотеричних практик медитація – це буддійська Віпасана. У буквальному перекладі з санскриту, давньоіндійської мови, її назва означає «поза спостереження за диханням». Дійсно, вся суть цієї практики до такої міри проста, що скільки б не було про неї сказано і написано, суть саме в цьому – уважне спостереження за диханням. При цьому, Віпасана не є різновидом пранаями в йозі – ніякого спеціального контролю за диханням або маніпуляції дихальним циклом тут не проводяться, просто спостереження. Активним робочим органом є насправді увага, а не процес дихання.

Практика Віпасани завжди починається з необхідності зайняти вільну, розслаблену і зручну позицію, в якій тіло звільнене від напружень, але при цьому тонізоване. У такій позі можна і потрібно просто посидіти якийсь час, взагалі нічого не роблячи і навіть не намагаючись щось робити або чогось досягти. Потім, потрібно як би «помітити» власне дихання. І ось тут важливо зрозуміти, яким же чином ми знаємо, що ми дихаємо? Насправді ми отримуємо відомості про це від слизової оболонки носа, по якій рухається струмінь повітря, а також від рухових м’язів, які здійснюють дихання. Саме на цих відчуття і потрібно сконцентруватися і спокійно за ними спостерігати.

Найважливіша духовна і психотренінгова частина Віпасани – це саме спостереження, стан, коли свідомість пасивна, а увага – дуже активна і націлена. Але при цьому немає ніяких керуючих команд – не потрібно керувати диханням, направляти його кудись, просто спостерігати, тільки безмовно і дуже уважно. Коли таке споглядання встановиться і стане більш-менш спокійним і постійним, зі станом людини і її сприйняттям почнуть відбуватися дуже незвичайні речі. Як правило, чим довше відбувається спостереження за диханням, тим інтенсивніше відбувається очищення свідомості від зайвих думок, почуттів, ментальної напруги та нестабільності.

Також, відбувається поглиблення самосвідомості, поверхневі шари психіки як би розступаються, відкриваючи доступ до більш глибинних сутностей. Людина може отримати доступ до спогадів дитинства, процесів формування ранніх психологічних травм, подивитися, як складався характер і просто багато в собі змінити.

Іван Гудзенко