Виникнення релігії та різної форми віросповідань зумовлено появою людства. Сучасна людина з’являється на світ близько сорока тисяч років назад, відрізняючись від попередників фізичною характеристикою, а саме головне – вмінням мислити. Про існування релігійних вірувань та обрядів підтверджують археологічні знахідки. В різних куточках земної планети для поховання померлих використовували спеціальні відведені приміщення з дотриманням відповідних традицій.

Предмети, які клали поруч з померлим (прикраса, зброя) переконують у тому, що антична людина мала релігійно-магічні уявлення (Греція, Єгипет, Рим). Релігійні вірування найчастіше зустрічаються відображені в настінних та печерних живописах. Як бачимо проходив трансформаційний процес з первіснообщинного ладу до становлення hommo sapiens в античному світі.

Релігія стародавнього світу поступово набуває політеїстичного характеру. Різними культурами створюється божественний пантеон, наділений визначеними властивостями та функціями. Потім відбувався процес персоніфікації богів. Класичним прикладом може слугувати релігія стародавніх греків, де місце верховного божества посідав Зевс — бог грому та блискавок, богом моря був Посейдон, підземного царства – Аїд, покровителькою шлюбу та сім’ї виступає Гера – дружина Зевса, богиня любові та краси – Афродіта, війни та мудрості – Афіна, богиня полювання і живого – Артеміда, виноробства – Діоніс, вогню – Гефест.

У передбаченні долі держави, народу  греки в усьому покладали надію на «Дельфійський оракул». При храмах завжди були жреці, які приносили жертви для того, щоб задовольнити богів.

Аналогічна картина в Стародавньому Римі. Пантеон в багато чому подібний до  грецького за назвами того чи іншого божества: Юпітер, Юнона, Мінерва, бог сонця та мистецтва Феб (Аполлон в греків), бой війни Марс (Арес), богиня родючості Цецера (Деметра) та інші.

Пізніше ж політеїзм (багатобожність) замінюється уявленням про одного Бога (монотеїзм).

Говорячи про релігії стародавнього світу не можна повз уваги пропустити ті культурні цивілізації, де власне і зароджувалися вірування народів. Із найдавніших таких цивілізацій відомі Ассирія, Вавилон, Персія, Індія, Греція, Єгипет,  Рим, Стародавній Китай.

Наприклад, Єгипет як одна із могутніх цивілізацій фараонів характерна власним релігійним віруванням та традицією. Важливе значення для єгиптян мало шанування культу того чи іншого божества, яке впливало на подальшу долю людини. Сакральну роль відігравали храми, де могли проводитися торжество, жертвоприношення в честь бога Єгипту. Кожен єгиптянин мав вдома вівтар, перед яким за звичай підносилися молитви бо богів.

Людину завжди цікавило питання про смерть та вічне життя, що взагалі відбувається з душею у потойбічному світі, через те і виникає релігійне вірування, пов’язане із загробним світом. Для фараонів з раннього періоду така підготовка не складала труднощів. Прямими доказами слугують знайдені поховання, адже померлого у будь-якому випадку залишали необхідний дорогоцінний предмет.

Наступне вірування стосувалося людини, котра на думку єгиптян складається з двох оболонок – духовної та матеріальної. Збереження тіла ставало запорукою безсмертного існування. Тому важливо було зберегти після смерті другу оболонку – тіло. Це поклало початок традиції муміфікування та будівництва пірамід.

Релігія в Єгипті формується в VI-IV столітті до нашої ери. Від початку кожне плем’я мало пантеон, з плином часу культи намагалися поєднати. У Мемфісі за перше божество визнавали бога-сокола Гора, потім стали шанувати Амона. Як Стародавньому Єгипті існувала генеалогія богів так і ця ідея стане присутньою в Стародавній Греції. Слід відмітити про немало цікаву деталь: за правління фараона Ехнатона була проведена релігійна реформа, єдиним божеством став бог Сонця Атон-Ра. І лише зі смертю правителя династії цей культ замінено на Амона. В кінці – кінців на зміну єгипетській міфології приходить християнство.

У 451 році  до нашої ери Єгипет офіційно приймає християнство. Таким чином утворюється коптська церква. Внаслідок завоювань у 640 році нашої ери більша частина Єгипту стала мусульманами, пізніше відбулося проголошення єдиної державної релігії Іслам.

Стародавні  Ассирія та Вавилон мають дещо спільне одне з одним. Релігійна система та божества у них однакові, так само відповідні  релігійні тексти. Пантеон ассирійців очолював бог Ашшур, цар над богами, але вавилонський бог Мардук на всесвіт не міг претендувати. Дружина, богиня Нінліль в шумерів відповідає вавилонській Іштар. З вавилонських богів культу набули Ану (бог неба)  та Ададу (бог грози).

Навіть літопис царя Ашшурбананала згадує про Адада, котрий займає перше місце, друге – Еа.

Стародавній Вавилон перейняв від Ассирії різні божества: Шамаш, Сіну, Іштар. На честь таких божеств возводилися храми. Так в місті Сіппар відновили храм богу Шамашу. Ситуація дещо змінилася після введення загального божества вавилонян  – бога Мардука. Вавилонська релігія – це перш за все синтез шумере-аккадських елементів, тому й зустрічається подвійна назва богів. У вавилонський пантеон увійшло сто богів. Сюди ж, не враховуючи попередніх можна віднести наступних: Таммуз (Думуз), Думуау, Іштар (Інанна), тощо. Чітко продемонстрована боротьба Іштар проти богині мертвих Ереш-кігаль за воскресіння люблячого чоловіка Таммуза.

Персія представлена нам таким релігійним віруванням як зороастризм (його ще називають маздеїзмом). Основоположник релігії- пророк Заратустра. Чисельність послідовників релігії не перевищує десяти тисяч людей, в Індії відомі як парси (115 000 людей).  В індоіранському суспільстві існували три класи: вожді та жреці, воїни та прості землероби, пастухи (як не дивно, але вони чимось подібні до каст) із відповідними їхніми божествами. Асури пов’язуються з першим класом. Богів задовольняли принесенням жертв: кров тварини, вогонь, саoми (перебродженого соку рослини).

Жертвоприношеннями  забезпечували благополуччя людини, продовжували її рід, заранній укус безсмертя через оп’яніння саумою.

Серед релігій Стародавнього Китаю виокремлено три основні: буддизм, конфуціанство, даосизм. У ньому роль божества виконують правителі, жреців – чиновники.  Привертає увагу вірування у велике начало – Небо, а імператор – Син Неба. Релігія Китаю базується на морально-етичних правилах поведінки людини в суспільстві, обов’язковому ритуалі та звичаї. Існують два начала – чоловічне та жіноче. Світ складається саме з них. Янь є світлим та сильним чоловічим началом, тоді ж як Інь – слабким та ментим началом. Китайський даосизм ґрунтується на порядку, законі, життю, сутності, де Дао є вищим началом всього. Досягнути Дао можна лише з допомогою духовних практик.

Китайці по прийняті буддизму побачили його подібність з даосизмом. Відречення та самоспоглядання, з очікуванням світлого Шляху після смерті  позитивно зрозуміли та сприйняли даосисти.

Стародавня Індія представлена чотирма основними релігіями: індуїзмом, буддизмом, сикхізмом, джайнізмом. На даний час зараз сповідується іслам, християнство. Найдавнішої релігією Індії на той час був ведизм (одна із перших форм, ритуали та закони якої перейняті індуїзмом). Ведизм розумівся як система практик віросповідання, що містяться у Ведах  та дійшли до нас. Також відбулася трансформація пантеону богів  в брахманізм. В індуїзмі прослідковуються й течії: вайшнавізм, шиваїзм, шактізм, смартізм. Пантеон Індії очолюють три божества Брахма, Вішну та Шива.  Культ Вішні та Шиві звершують, окрім Брахми.

У місті Пенджаб зосереджений центр поширення релігії сикхізм, помітний в Харьяні та північно-східній частині Індії. Віра сикхів полягає в тому, що вони визнають Єдиного Бога та Любов – мета та причина створення усього сущого. Таких понять як рай, пекло, карма, гріх у сикхізмі не існує. На їхню думку можна любити все, робити добро живим істотам  та бачити Бога в буденних речах, так як зі щастях відходить хвилювання.

Джайнізм – це відокремлена від буддизму течія в Індії. Зароджується в VI столітті до нашої ери. Основоположником релігії вважається Вардхамана Махавіра. Релігія передбачає декілька принципів: ахімса (ненасилля), правдивість, утримання від крадіжки, утримання від прив’язаності  до матеріального. Через те вони дбайливо відносяться до матеріальної істоти, оскільки кожна із них має душу. Для того, щоб не вбити душу повітря носять на обличчі маски;  не миються, оскільки можуть вбити мікроорганізми на тілі та воді; не запалюють в храмі свічок, щоб не нашкодити душі вогню; а для того, щоб не наступити на дрібних комах розчищають дорогу мітлою.

У день нового місяця дотримуються суворого посту. Джайни притримуються віри і циклічність світу та безкінечність всесвіту, карму сприймають як фізичну  силу, яка нібито навалюється на погану душу, не даючи їй можливості для просвітлення. Для кожного джайніста важливе досягнення блаженства з свободою від перероджень. Тобто це означає, що душа після смерті перебуває у місці вічного блаженства.

До того ж джайністи здійснюють паломництво до сакрального місця, де похований Махавіра – Пави. Чисельність адептів на сьогодні не перевищує чотирьох мільйонів осіб.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Релігія

Історія релігій

Історія релігій є галуззю релігієзнавства, займається вивченням процесів розвитку та змін релігії, соціально-культурного зв’язку. Релігієзнавство ...
Іслам

Аліди. Хто такі аліди?

Аліди — ісламська община, що походить від четвертого мусульманського праведного халіфа Алі (правління 656–661). Вони ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.