Дост Мохаммед і боротьба за Афганістан
Після тривалої громадянської війни, що почалася 1816 року, провідні позиції в Афганістані посів клан Баракзай. Найвпливовішим його представником став Дост Мохаммед Хан, який 1826 року утвердився як правитель Кабула. Його становище було складним не лише через внутрішню боротьбу, а й через суперництво великих держав у регіоні. Російська імперія розширювала свій вплив у Центральній Азії, тоді як Велика Британія прагнула захистити Індію — найважливіше своє володіння в Азії.
Дост Мохаммед намагався маневрувати між двома державами. Британців особливо непокоїли його контакти з російськими представниками. Переговори між Кабулом і британською дипломатичною місією не дали результату. Генерал-губернатор Індії лорд Окленд вирішив підтримати колишнього афганського правителя Шаха Шоджу, який тривалий час перебував у вигнанні. Передбачалося, що після повернення на престол він проводитиме політику, вигідну Британії.
Вторгнення 1839 року
Британське вторгнення розпочалося наприкінці 1838 року, а головні події кампанії розгорнулися 1839-го. Армія, сформована переважно з британських та індійських частин, просувалася через території сучасного Пакистану до південного Афганістану. Перехід проходив у складних умовах: війська долали пустельні райони, гірські проходи й довгі маршрути, на яких постачання армії було серйозною проблемою.
У квітні 1839 року війська увійшли до Кандагара. Тут Шах Шоджа був проголошений правителем Афганістану. Наступною важливою ціллю стала фортеця Газні, яка прикривала шлях до Кабула. У липні британські війська взяли її штурмом. Після падіння Газні становище Дост Мохаммеда різко погіршилося. У серпні британці вступили до Кабула, а Шах Шоджа зайняв столицю.
Повернення Дост Мохаммеда
Після втрати Кабула Дост Мохаммед спочатку вирушив до Балха, а потім до Бухари, де був заарештований. Йому вдалося втекти й повернутися до Афганістану. Навколо колишнього правителя почали збиратися сили, готові боротися проти британців.
2 листопада 1840 року відбулася битва під Парваном, у якій війська Дост Мохаммеда завдали британцям серйозних труднощів. Проте вже наступного дня він несподівано прибув до Кабула і здався британській владі. Його разом із більшістю родини відправили до Індії. Британське командування могло вважати, що основного суперника усунуто, але спротив іноземній присутності продовжував поширюватися.
Повстання в Кабулі
До 1841 року становище британців помітно погіршилося. У різних частинах Афганістану виникали заворушення, а в Кабулі зростало невдоволення присутністю іноземних військ. Восени 1841 року воно переросло у велике повстання. Британський гарнізон опинився відрізаним від надійних шляхів постачання, а афганські загони контролювали значну частину околиць столиці.
Важливу роль у боротьбі відігравав Акбар-хан, син Дост Мохаммеда. Британське командування розпочало переговори про залишення Кабула. Під час переговорів 23 грудня 1841 року британський політичний представник сер Вільям Хей Макнахтен був убитий. Після цього можливості британців утримувати столицю стали ще меншими.
Відступ із Кабула
6 січня 1842 року британські війська залишили Кабул. Колона налічувала приблизно 4500 британських та індійських військовослужбовців і близько 12 тисяч цивільних осіб та табірного супроводу. Вони мали пройти через гірські райони до Джелалабада. Відступ відбувався взимку, за сильних морозів і постійних нападів афганських загонів.
У вузьких ущелинах велика колона стала легкою ціллю. Люди гинули в боях, замерзали, помирали від виснаження або потрапляли в полон. За кілька днів організований відступ фактично припинився. 13 січня до Джелалабада дістався військовий лікар Вільям Брайдон, один із небагатьох учасників головної колони, кому вдалося завершити шлях. Частина британських та індійських військових і цивільних перебувала в афганському полоні та згодом була звільнена.
Катастрофа січня 1842 року стала найтяжчим епізодом усієї війни. Незабаром становище змінилося і для Шаха Шоджі. Після втрати британської підтримки він не зміг утримати владу і у квітні 1842 року був убитий.
Повернення британців до Кабула
Британське командування вирішило провести нову кампанію. Навесні та влітку 1842 року війська знову почали просуватися вглиб Афганістану. У вересні британські сили повернулися до Кабула. Частину полонених було звільнено, після чого постало питання про подальше перебування армії в країні.
Новий генерал-губернатор Індії лорд Елленборо відмовився від продовження окупації. Британські війська отримали наказ залишити Афганістан і до кінця 1842 року відійшли до Індії. Спроба утримати в Кабулі залежний від британської підтримки уряд завершилася невдачею.
Повернення Дост Мохаммеда
Після евакуації британської армії відновлення влади Баракзаїв стало питанням часу. У 1843 році Дост Мохаммед Хан повернувся до Кабула і знову став правителем Афганістану. Таким чином, людина, заради усунення якої Британія розпочала масштабне вторгнення, повернула собі владу невдовзі після завершення війни.
Перша англо-афганська війна коштувала сторонам значних людських і матеріальних втрат, але не дала Британії очікуваного політичного результату. Афганістан зберіг незалежність у внутрішніх справах, а Дост Мохаммед продовжив правління. Британсько-російське суперництво в Центральній Азії також не припинилося. Афганістан і надалі залишався важливою територією між російськими володіннями та Британською Індією, а в 1878 році між Великою Британією та Афганістаном розпочалася Друга англо-афганська війна.
Іван Гудзенко
