Освіта
В Євпаторії навчався у повітовому, потім – караїмському училищі, які пізніше закінчив. Вирізнявся такими притаманними рисами енергійності, рухливості, сильної волі.
Кар’єрний ріст Пампулова
Виконував обов’язки медичного брата при хірургу Миколі Пирогову під час військових дій в Севастополі. З 1857 по 1860 роки його кандидатуру обирають на міського голову, а з 1860 по 1866 – бургомістром, а вже з 1867 по 1879 — міським головою міста Євпаторія. Існувало правило щодо каденції міського голови – три роки і не більше, але з врахуванням прохання місцевих мешканців – християн, Пампулова обирають перший, другий і третій раз на цю важливу посаду. Пампулов зарекомендував себе як міський голова так і гахам, зробивши немислиме: Євпаторію після руйнації та розорення не можна було пізнати, завдяки йому вона стала культурним і торговим центром з підняттям економіки.
Громадянсько-політичне життя
У 1864 році Пампулов веде активну боротьбу за голод, поширений по південній частині Росії. Увагу на борця за справедливу гуманність звернув російський імператор Олександр ІІ. Його суспільно-корисна діяльність далася в знаки. Після війни взявся відновлювати Євпаторію. У 1870 році відкриває міську телеграфну станцію. У цьому ж році виявляє ініціативу з відкриття приходського училища аби тут могли навчатися татарські хлопчики, вивчати російську мову, татарського медресе також стосувалося викладання російською мовою.
У 1871 році впорядковані вулиці Євпаторії: виправлені вибоїни, канави, прокладені тротуари, насаджені дерева. Усе це було зроблено із зібраних коштів міського населення. У 1874 році розпочато благоустрій міста. Самуїл Мойсейович повернув заборговані Бахчисараєм три тисячі срібних рублів, частину з яких використав на набережну. Взявся виправляти діловодство у міській Думі, налагодив роботу правоохоронної, юридичної, законодавчої системи, склад кошторис доходів та розходів, склав статистику міста.
Він старався робити усе заради благоустрою суспільного життя Євпаторії. Усе в нього було налагоджено: дозвіл на видобування з метою реалізації черепашнику, іншого будівельного матеріалу, утримання землі у визначений трирічний термін; до того ж розробляв та затверджував правила: внутрішній розпорядок міста, ринку, організація спостереження за цим усім, звітність про дохід та розхід. З 1869 по 1881 роки – відкриває чоловічу та жіночу прогімназію, в якій розміщувалися три класи, підготовче відділення, які пізніше перетворилися на гімназію, а потім відкрив друге парафіяльне училище. Розробляв план по будівництві шосейної дороги, яка пролягала від міста Євпаторія до Сак, а також будував кінно-залізну дорогу від міста до Китаю (зараз це станція Бітумна).
З 1877-1878 року – в умовах війни між Російською імперією та Туреччиною очолює відділення Червоного Хреста в місті Євпаторія. У 1878 році – обирається караїмським гахамом і до кінця ним залишався. Приймає активну участь в житті і займає громадянську позицію в місті, отримує подяку та не одну нагороду. Наводить лад в метричній книзі духовного управління караїмів. До духовного управління зверталися найчастіше, щоб виправити імена, прізвища, по батькові, дати народження. Бували в метриці помилки, яких вже не виправити. У 1880 році створенням «Товариства піклування бідними» з допомогою караїмського духовного управління займався гахам Самуїл Пампулов.
Уся система доходів та розходів була чітко розподілена через гахама Пампулова, кошти були направлені на оплату навчання бідних сімей, в яких навчалися діти, дівоче ремісниче училище, лікування хворих, ліки, дрова, поховання, тощо. Опікується як справжній гахам караїмськими храмами, міськими молитовними будинками під патронатом духовного управління караїмів. З 1879 по 1880 роки здійснює перепис прихожан, яких на той час нараховувалося близько дев’яти тисяч, храмів – двадцять вісім. У 1895 році Пампулов відкриває караїмське духовне училище в Олександрівську по підготовці караїмських священиків – газанів, вчителів, що стало можливістю отримання середньої освіти на російській мові з правом вступу у вищі навчальні заклади.
Урядом Російської імперії надаються права караїмським громадам нарівні з їхніми громадянами. Російськими імператорами відвідується фортеця Чуфут Кале. У 1889 році таврійським і одеським гахамом Пампуловим приймається участь в коронації імператора Оександра ІІІ з імператрицею Марією Федорівною. . З 1896 року – голова Опікунської ради в ремісничому училищі. Запрошений на другу коронацію, тепер вже імператора Миколи ІІ з Олександрою Федорівною. У 1899 році в місті Петербург зустрічається з самим імператором Миколою ІІ. Його Імператорська Величність подарував Пампулову золоту табакерку із зображенням Державного Орла, яка прикрашена діамантами. У 1900 році – отримує фотоальбом із коронацією імператора Миколи ІІ. А від рук імператриці Олександри у 1902 році отримує ще один подарунок – фото Пампулова з Миколою ІІ в Чуфут-Кале. З 1904 року – згідно указу Миколи ІІ отримує спадковий дворянський стан та імператорське благословення. У 1910 році Пампулов вдруге нагороджений імператором. Перший раз його представили перед імператором у 1908 році, другий – 1911 року в місці під назвою Царське Село.
Помер Пампулов у 1911 році в Євпаторії, там і похований.
Пегас
