Французькі сили були небезпечно розтягнуті. Маршал Луї-Олександр Бертьє не зміг ефективно координувати війська за відсутності імператора, і корпус Луї-Ніколя Даву опинився ізольованим поблизу Регенсбурга. Це створювало ризик швидкого розгрому, якби австрійці діяли рішучіше.
Маневр Наполеона
Прибуття Наполеона до Донауверта 27 квітня стало переломним моментом. Він миттєво змінив характер кампанії, застосувавши свою класичну стратегію — швидку концентрацію сил проти окремих частин противника.
Даву отримав наказ стримувати австрійців, маневруючи вздовж Дунаю. Його 47-тисячний корпус діяв обережно, але ефективно, не допускаючи прориву. Водночас Андре Массена рухався на правому фланзі, а Жан Ланн готував удар у центрі.
Ключовою помилкою Наполеона стало тимчасове переоцінювання сил генерала Йоганна фон Гіллера, яких він сприйняв за основну масу австрійської армії. Проте навіть ця помилка не зруйнувала загального задуму: французькі сили швидко зосереджувалися проти розділеного противника.
Бій під Ландсхутом
21 квітня 1809 року під Ландсхутом відбулася ключова фаза кампанії. Австрійські сили під командуванням Гіллера, чисельністю близько 40 тисяч, опинилися під загрозою оточення. Французи, що налічували понад 90 тисяч, наступали з кількох напрямків.
План Наполеона полягав у тому, щоб замкнути австрійців у трикутнику між Дунаєм і Ізаром, змусивши їх або прийняти бій у невигідних умовах, або відступати через річки під тиском. Однак затримка Массени дозволила Гіллеру уникнути повного оточення. Попри це, австрійці зазнали значних втрат — понад 9 тисяч осіб, втратили артилерію та обоз. Відступ до Інну став вимушеним і дезорганізованим. Таким чином, Ландсхут не став вирішальною битвою, але суттєво послабив австрійське угруповання.
Екмюль: кульмінація операції
22 квітня під Екмюлем відбулася вирішальна сутичка. Ерцгерцог Карл, укріплений додатковими корпусами, планував атакувати Даву і Лефевра, які здавалися ослабленими. Проте ініціативу перехопили французи.
Даву завдав удару по лівому флангу австрійців ще до завершення їхнього маневру. Вирішальним фактором стало прибуття Наполеона в тил противника, що створило загрозу оточення. Австрійська армія була змушена відступити за Дунай.
Битва під Екмюлем продемонструвала характерну для Наполеона оперативну майстерність: швидке зосередження сил, удар по слабкому місцю і використання моменту дезорганізації противника.
Тиждень бойових дій коштував Австрії близько 30 тисяч втрат і, що важливіше, призвів до розділення її армії на дві частини. Хоча обидві групи змогли відступити до Відня, їхня координація була втрачена. Цей результат мав політичні наслідки. Король Фрідріх Вільгельм III відмовився вступати у війну проти Франції, зберігши нейтралітет. Попри це, окремі офіцери, зокрема Фердинанд фон Шилль, підняли повстання, намагаючись змінити ситуацію.
Іван Гудзенко
