Папська область і конфлікт із Церквою
17 травня 1809 року було анексовано Папську область — територію, яка протягом століть перебувала під владою папства. Це рішення мало не лише політичний, а й символічний характер: Наполеон демонстрував, що світська влада може підпорядкувати навіть духовний центр католицького світу.
Папа Пій VII відповів відлученням імператора від церкви, але це не зупинило французьку владу. Уже в липні 1809 року понтифіка було заарештовано і вивезено з Рима. Таким чином, конфлікт між імперією та католицькою церквою перейшов у відкриту фазу, що мало далекосяжні наслідки для легітимності Наполеона в очах віруючих.
Голландія: від союзника до провінції імперії
Нідерланди були ключовим регіоном для контролю над морською торгівлею. Спочатку Франція намагалася діяти через залежні держави, однак порушення блокади змусили Наполеона діяти радикальніше.
3 січня 1810 року була анексовано Зеландія, а вже влітку — повністю ліквідовано Королівство Голландія. 9 липня 1810 року ці території стали частиною Французької імперії. Цей крок дозволив встановити прямий контроль над портами та митною системою, але водночас викликав економічне невдоволення місцевого населення, яке залежало від морської торгівлі.
Північна Німеччина і Балтійський напрямок
Наймасштабніші анексії відбулися наприкінці 1810 року, коли Франція поширила владу на північну Німеччину. Було приєднано стратегічні міста — Гамбург, Бремен та Любек — важливі центри торгівлі в Балтійському та Північному морях. Крім того, під французький контроль потрапили частини німецьких держав, включно з Бергом, Вестфалією та низкою малих князівств. Це створило суцільну лінію контролю уздовж узбережжя, яка мала перекрити будь-які можливості для британської контрабанди.
Особливо суперечливою стала анексія Ольденбурга, адже його правляча династія була тісно пов’язана з російським імператорським домом. Цей крок різко погіршив відносини між Францією та Російською імперією.
Наслідки
Анексії 1809–1810 років значно розширили територію Французької імперії, але водночас оголили її слабкі сторони. Пряме управління новими землями вимагало ресурсів і викликало опір населення.
Континентальна система, попри масштаб, залишалася неповною: контрабанда тривала, а економіки підконтрольних територій страждали від обмежень. Більше того, анексія Ольденбурга стала одним із факторів, що поглибили конфлікт із Росією і врешті привели до катастрофічної кампанії 1812 року.
Іван Гудзенко
