Бомбардування Копенгагена
Першим сигналом нової політики стала британська операція проти Данії. Побоюючись, що данський флот може перейти під контроль Франції, британський уряд вирішив діяти на випередження. У липні 1807 року адмірал Джеймс Гамб’є вирушив до Копенгагена з потужною ескадрою.
Висадка 27-тисячного корпусу та ультиматум Данії створили ситуацію без вибору. Відмова передати флот призвела до жорстокого бомбардування міста на початку вересня. Копенгаген капітулював, а британці захопили значну частину данського флоту. У відповідь Данія змушена була укласти союз із Францією. Цей епізод показав: у новій війні навіть нейтралітет ставав небезпечним.
Португалія і вторгнення Жюно
Наступною жертвою стала Португалія, яка намагалася балансувати між двома центрами сили. Наполеон вимагав повного приєднання до блокади, але Лісабон шукав компроміс. Така позиція виявилася неприйнятною.
Французькі війська під командуванням Андош Жюно рушили через Іспанію, реалізуючи домовленості, закріплені Фонтенблоська конвенція 1807 року.
Португальська королівська родина втекла до Бразилії під захистом британського флоту — безпрецедентний випадок перенесення монархії за океан. Сам факт цієї евакуації засвідчив глибину кризи: європейські династії більше не могли гарантувати власну безпеку на континенті.
Іспанія та прихована окупація
Під приводом підтримки кампанії в Португалії Наполеон почав концентрувати війська і в самій Іспанії. Формально це виглядало як союзницька допомога, але фактично ставало поступовою окупацією. Розподіл португальських земель між французькими та іспанськими інтересами лише підкреслював справжні наміри Парижа — повний контроль над Піренейським півостровом.
Ці дії стали передумовою масштабної кризи, яка невдовзі переросла у війну на Піренеях — один із найзатяжніших конфліктів наполеонівської епохи.
Реконфігурація Італії
В Італії процес примусу набув адміністративної форми. Французька імперія послідовно поглинала території: Тоскана (Етрурія) була анексована, Парма включена до складу імперії, а папські володіння приєднані до підконтрольного королівства Італія.
Це дозволило Наполеону встановити контроль над стратегічно важливим Адріатичним узбережжям і посилити економічну блокаду. Італія перетворювалася на ключовий елемент континентальної системи.
Північна Європа
Континентальна система поширилася і на Північ. Росія оголосила війну Великій Британії, а Пруссія змушена була наслідувати цей крок. Австрія також формально приєдналася до блокади.
Особливе значення мав конфлікт у Фінляндії. Російські війська вторглися на територію, що належала Швеції, у лютому 1808 року. Шведський король Густав IV Адольф не зміг ефективно організувати спротив, попри британську фінансову допомогу.
Британія, навіть в умовах блокади, продовжувала торгівлю через Балтійське море, використовуючи контрабандні канали. Це підривало ефективність всієї системи і демонструвало її внутрішню суперечливість.
Іван Гудзенко
