Виконання цього плану було доручено адміралу П’єр-Шарль Вільневу, який у вересні отримав наказ вирушити з Кадіса. Його ескадра, що складалася з французьких та іспанських кораблів, налічувала 33 лінійні кораблі. Проте вже 21 жовтня біля мису Трафальгар її перехопив британський флот під командуванням Гораціо Нельсон.
Нельсон, маючи лише 27 кораблів, застосував нестандартну тактику прориву бойової лінії противника, що дозволило розділити франко-іспанський флот і знищити його по частинах. У результаті союзники втратили 19 кораблів безпосередньо в бою, а ще кілька — у наступні дні. Британці не втратили жодного корабля, хоча сама перемога була дорогою: Нельсон загинув на борту HMS Victory, ставши символом військової жертовності.
Наслідки битви
Поразка при Трафальгарі мала стратегічний характер. Франція втратила можливість кинути виклик британському пануванню на морі. Плани вторгнення до Англії стали нереалістичними, а французький флот фактично перестав бути вирішальним фактором у війні. Втрати франко-іспанської сторони були катастрофічними: тисячі загиблих, поранених і полонених, серед яких опинився і сам Вільнев. Британські втрати, хоча й значні, не вплинули на їхню морську перевагу. Відтепер Велика Британія остаточно закріпила за собою статус провідної морської держави Європи.
Італійський театр війни
Паралельно з морськими подіями розгорталися військово-політичні процеси в Італії. Наполеон планував використати флот Вільнева для підтримки операцій проти Неаполя, однак поразка при Трафальгарі зруйнувала ці наміри. У листопаді 1805 року англо-російські війська висадилися в Неаполі, але їхня поява була запізнілою. Французькі сили швидко змусили союзників відступити до Корфу та Сицилії. Місцеве населення спочатку підтримало коаліцію, проте не змогло змінити хід подій.
У березні 1806 року брат імператора, Жозеф Бонапарт, був проголошений королем Неаполя, замінивши Фердинанд IV з династії Бурбонів. Це стало важливим кроком у формуванні французької системи залежних держав.
Французький контроль над Італією
Окупація Папської області та встановлення влади Бонапартів у Неаполі означали фактичне підпорядкування всієї Італії Франції. Наполеон створив тут політичну систему, яка поєднувала пряме управління та васальні режими, що забезпечувало контроль над стратегічно важливим регіоном.
Попри втрату морської ініціативи, Франція зберігала домінування на континенті. Італія стала важливою базою для подальших військових кампаній і економічної експлуатації. Таким чином, поразка при Трафальгарі не зупинила експансію Наполеона на суходолі, але чітко окреслила межі його влади: Європа могла бути підкорена, але море залишалося під контролем Британії.
Іван Гудзенко
