Як і всі інші книги єврейського канону є складовою Танаху і його частиною, яка називається «Пророки». В грецькому традиційному перекладі входить у книгу дванадцяти малих пророків. Займає шосте місце між пророчими книгами Йони та Наума. Книга носить як історичний, есхатологічний, месіанський  характер.

Авторство, час і місце написання

Автором книги безсумнівно вважається пророк Михей. Написана книга у часи правління Юдейським царством  Єзекією VІІІ століття до нашої ери. Саме цього періоду і розпочинається служіння пророка Михея. Про нього свідчить пророк Єремія перед народом, який готовий був убити його за передбачення долі Єрусалиму. Отже свідченням Єремії підтверджується відоме пророцтво Михея, яке стосується зруйнування Єрусалиму, виголошене при цареві Єзекії. Михей – сучасник пророка Ісаї, Амоса та Осії. Оскільки Михей за походженням морасфитянин, то це вказує швидше на місце, де власне і була написана книга – поселення Морешеф –гефу, відстань якого від  південної частини Єрусалима сягає сорока кілометрів.

Відрізняється Михей  також від того пророка, про якого відповідно згадують у ІІІ Книзі Царств, період життя котрого охоплює ІХ століття до нашої ери. Книга пророка Михея доповнює пророчу книгу Ісаї. Аналогії зустрічаються між пророцтвами про зруйнування та запустіння столиці Юдейського царства – міста Єрусалим, а також щодо гори Господньої, Пресвятої Діви Марії. Пророцтва не є хронологічними за розташуванням, а систематичними. Тут можна зустріти чергування слів у тексті стосовно помсти та втіхи.

У книзі Михей не торкається політичних, а здебільшого моральних  питань. Він так само як пророк Амос є вихідцем з народу і проповідує слово Боже до вищих класів,  що чинять утиски убогим. Пророк різко виступає проти соціальної несправедливості.

Зміст книги

Книга поділяється на сім глав. Предмет книги – пророцтво про Самарію та Єрусалим (Ізраїльське та Юдейське царство). У книзі досить чітко описується звернення пророка до вибраного народу із застережливими словами настання суду Господнього над ними. Два пророцтва стосуються двох столиць царств, що згадані нами вище. Михей передбачив загибель Самарії, від якої залишаться одні руїни і місцем, де можна вирощувати виноград.  Біла торкнеться самих воріт Єрусалима, про що зауважується в другій та третій главі цієї книги. Причина – гріхи та злочини, вчинені вельможами, священиками, неправдивими пророками, суддями.

Пророк не відчуває страху перед ними, а тому публічно  виставляє на огляд тих вельмож юдейських, які  притискують народ, суддів – за порушення справедливого суду, священиків – за платне навчання, неправдивих пророків – за користолюбство та улесливість перед народом. Кінець злочинів – страшна кара Божа: розораний  як поле Сіон, руїни Єрусалиму,  замість гори дому Господнього — лісовий пагорб. У 12-13 віршах  цього розділу народу Господь дасть обітницю про з’єднання  залишків та повернення з полону ізраїльського народу. У главі 4-5 розкривається не лише обітниця для Ізраїля, а сповіщається про месіанські часи. Промова торкається народного зібрання до Сіону, навернення до закону Божого та настання миру, що випереджатиме відновлення Ізраїля  (з 5 по 8 вірші) та тріумф над ворогами, що задумують зло Сіону (з 9 по 13 вірш).

У п’ятій главі з 1 по 4 вірш особливо наголошується про Того, через Якого це майбутнє настане; з 5 по 6 вірші –  буде володіти і дарує святкування Ізраїлю над ворогами своїми, уподібнюючись Ассуру; в 7-9 вірші – вчинить  могутнім народ Божий; 10-11вірші – отримує насолоду миру; 12-17 – віддалить від неправдивого  шанування Бога. У 6-7 главі міститься викривальна промова Михея.

Здійснюється заклик у свідки  суду Божого над Ізраїлем гір та пагорбів, нагадуються явлені народу Господом благодіяння, перед народом виставляється формальність дій щодо закону з надлишком праведності всередині (6 глава з 6 по 8 вірш), брехливість, обман (з 10 по 12 вірші), встановлені звичаї Амврія та дому царя Ахава (16 вірш). У 7 глав з 1 по 6 вірші пророком вказується на народну  розпусту; з 7 по 9 вірші – споглядання втілення загроз та гніву Божого, який ляже на народ. З 9 по 20 вірші  пророк все таки бачить надію на спасіння, Боже помилування над останком, виведення народу на світло, встановлення теократії, сповнення обітниці, яку дарував патріархам Аврааму та Якову.

Месіанські пророцтва

У Євангельському читанні від Матфея  ми знаходимо паралельні місця на  пророцтво  Михея, де вказується на Вифлиєм  як місце народження Месії-Христа (Мф.2,5-6; Мих.5,2). Слова пророцтва Михея використовуються Господом і Спасителем нашим Ісусом Христом, щоб попередити учнів Своїх про ворожнечу з домашніми (Мф.10, 35-36; Мих.7,6).  Також тут мова йде про народження від тієї, яка має родити (йдеться про Марію, що надзвичайним чином народить Спасителя світу), про Ісуса як пастиря, що матиме велику силу над народом Божим, Він нестиме мир у світі, залишок Ізраїлю вже не буде покладати надію на людину, синів Адама, а тільки на Бога.

Пророк Михей в точності продемонстрував  нам тодішнє суспільство, яке далеко не боялося Бога, покладаючись на свій розум, сили, не приносило плодів покаяння, а кожен  раз відступало від Творця, замінивши  Його служінням ідолам, непристойним  і не богоугодним речам, що не могло вилитись у справедливий гнів Божий на них. Пророцтво, яке стосувалося Ізраїля на той час є актуальним сьогодні.

Практично від того часу і сьогодення нічого не змінилося. Пророцтво настільки точно описує сучасний світ, в якому окрім багатства більше нічого не цікавить, а згадування імені Бога відкладається на потім. Книга пророка і справді наповнена глибоким духовним смислом інакшого життя і стосунків з Богом, слова ж Михея дають надію на спасіння нам, християнам.

Пегас 

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія релігій

Іларіон Великий

Іларіон Великий – це один із християнських подвижників Близького Сходу, єгипетський пустеьник, анахорет (відлюдник). Народився ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *