У Кефе (Феодосії) Авраамом Фірковичем серед манускриптів був знайдений і цей:
«Хаміш Хумшей, написаний на пергаменті, висота десять з половиною вершків, ширина вісім з половиною вершків, 71 лист.
На кожній сторінці три стовпці, Шират га-Йам в одному стовпці і Шират Гаазіну в двох стовпчиках, в кожному стовпці 38 рядків. Книга ціла, без будь-яких пошкоджень і не зачеплена гниттям, є нікудот ве-таамім, велика і мала Масора. З цього Хаміш Хумшей читають парашот в шаббат, коли не виносять Сефер Тора, і він знаходиться в духані, офірованому містом Азаком.
Азак у середньовіччі.
Сувій написаний способом «ваве га-амудім» і в кінці його є приписка, в якій йдеться про те, що книга ця пожертвувана Шаббатаем, сином раббі Йічхака, з громади міста Азак під час його хвороби в 5035 році від створення (1275) до громади (кнесету) караїмів Криму (тобто Солхату) і присвячена Богу Ізраїля».
У 1275 році, в якому Шаббатай, син раббі Йічхака пожертвував сувій Хаміш Хумшей з громади Азака до Криму (нині місто Старий Крим), місто Азак (Тана) було генуезькою колонією, торговим центром на Азовському морі. Можна лише припустити, якою була доля азовських караїмів.
У XIV столітті місто процвітало, але в 1395 році Азак був вщент знищений Тамерланом і відновлений генуезцями за п’ять років. У 1471 році Азак став турецьким, і торгівля в Азові занепала. З 1739 року в складі Росії.
Олександр Дзюба
