Для фашистської Італії війна була спробою відновити престиж після принизливої поразки в битві при Адві 1896 року. Для Ефіопії вона стала боротьбою за незалежність і виживання. А для світу — тривожним сигналом про наближення нової великої війни.
Передумови конфлікту
Наприкінці XIX століття більша частина Африки була поділена між європейськими колоніальними державами. Ефіопія залишалася однією з небагатьох незалежних країн континенту. У 1896 році ефіопська армія завдала нищівної поразки італійським військам у битві при Адві, що стало безпрецедентною подією для того часу.
Ця поразка залишила глибокий слід в італійській політичній свідомості. Коли до влади прийшов фашистський диктатор Benito Mussolini, він прагнув створити нову імперію та помститися за поразку сорокарічної давнини.
На початку 1930-х років Італія вже контролювала Еритрею та Італійське Сомалі. Ефіопія опинилася між двома італійськими колоніями, що робило її очевидною ціллю для майбутнього вторгнення.
Початок вторгнення
3 жовтня 1935 року італійські війська розпочали масштабний наступ із території Еритреї на півночі та Сомалі на південному сході. Італія мала величезну перевагу в техніці, авіації, артилерії та сучасному озброєнні.
Ефіопська армія налічувала сотні тисяч воїнів, однак значна частина з них була озброєна застарілою зброєю або навіть традиційними списами та мечами. Попри це, ефіопи чинили запеклий опір.
На чолі країни стояв імператор Haile Selassie, який намагався мобілізувати всі доступні сили для захисту держави.
Технологічна перевага Італії
Однією з головних причин успіху Італії стала її військово-технічна перевага. Італійська армія активно використовувала танки, бронетехніку та авіацію. Особливо суперечливим стало застосування хімічної зброї.
Попри міжнародні заборони, італійські літаки скидали іприт на ефіопські війська та цивільне населення. Це призводило до величезних втрат і викликало обурення в багатьох країнах світу.
Використання авіації дозволяло італійцям знищувати комунікації, склади та концентрації військ противника задовго до початку наземних боїв. Для багатьох військових спостерігачів ця війна стала демонстрацією нових методів ведення війни, які згодом широко застосовувалися під час Другої світової.
Реакція міжнародної спільноти
Одним із найважливіших аспектів конфлікту стала реакція міжнародної спільноти. Ефіопія була членом Ліги Нації звернулася по допомогу до міжнародної організації.
Ліга Націй визнала Італію агресором і запровадила економічні санкції. Проте вони виявилися майже безрезультатними. Багато країн не дотримувалися обмежень або робили це лише частково.
Особливо важливим було те, що санкції не торкнулися поставок нафти — ресурсу, без якого італійська військова машина не могла б ефективно функціонувати. Велика Британія та Франція також не бажали вступати в прямий конфлікт із Муссоліні.
Падіння Аддис-Абеби
Навесні 1936 року італійські війська продовжували наступ. Після низки поразок ефіопської армії стало зрозуміло, що втримати столицю буде надзвичайно складно.
5 травня 1936 року італійські війська увійшли до столиці країни — Аддис-Абеби. Незабаром Муссоліні оголосив про створення Італійської Східної Африки та анексію Ефіопії.
Імператор Хайле Селассіє був змушений залишити країну та вирушити у вигнання. Проте він не припинив боротьбу й став символом опору італійській окупації.
Промова Хайле Селассіє в Лізі Націй
У червні 1936 року Хайле Селассіє виступив на засіданні Ліги Націй із промовою, яка увійшла в історію дипломатії. Він попередив світ, що безкарність агресора створює небезпечний прецедент. Його слова про те, що сьогодні напад здійснюється на Ефіопію, а завтра це може статися з будь-якою іншою країною, виявилися пророчими. Менш ніж через три роки почалася Друга світова війна.
Окупація та спротив
Попри офіційне проголошення перемоги, Італія так і не змогла повністю контролювати територію країни. У багатьох регіонах тривала партизанська боротьба.
Місцеві загони опору регулярно атакували окупаційні сили, завдаючи їм значних втрат. Італійська адміністрація змушена була витрачати великі ресурси на підтримання контролю над територією. Коли розпочалася Друга світова війна, ситуація для Італії значно погіршилася.
Визволення Ефіопії
У 1941 році британські та ефіопські війська розпочали успішний наступ проти італійських сил у Східній Африці.
Італійська колоніальна імперія почала стрімко руйнуватися. Того ж року Хайле Селассіє повернувся до Ефіопії та відновив свою владу. Таким чином, італійська окупація тривала менш ніж п’ять років, а спроба створити велику африканську імперію завершилася невдачею.
Іван Гудзенко
