Джини теж можуть бути чоловічої або жіночої статі. За повір’ями живуть вони у пустельних дюнах, лісах та горах. Термін життя таких істот складає 1000 – 2000 років. Деякі живуть більше п’яти тисяч років. Але батько джинів – Ібліс, за волею Аллаха буде жити до кінця світу. Чекаючи свого покарання у судний день, Ібліс у всякий спосіб заважає мусульманам слідувати шаріату. Частина з джинів, зустрівши пророка Мухамеда, послухала Коран, пройшла намаз та прийняла іслам. Тих що не прийняли вчення Мухамеда називають шайтанами. За близькосхідними міфами вони поділяються на категорії, серед яких – гуль, іфріт, марід.
Гуль відноситься до нижчого рангу джинів і може буте лише жіночої статі. Гулі – потворні істоти що живуть у моторошних місцях та харчуються падлом і одинокими мандрівниками. Також вони можуть приймати більш приємний зовнішній вигляд для задурювання жертви. Людей ці істоти побоюються та намагаються уникати, окрім випадків коли Гуль мотивується харчовими потребами.
Іфріти – Дуже могутні джини. Це великі крилаті істоти з глибин пекла що створені з вогню. Однак можуть мати і інший вигляд. Вони бувають різної статі та можуть вступати в шлюб з людьми. У деяких міфах вони приймають іслам та слугують людству на благо. Вважається, що янголи вбивають іфрітів, що не сховалися до ранкової молитви. Роблять вони це, кидаючи у них зірки.
Маріди – безтілесні духи які можуть бути добрими або злими. За легендами ці істоти були вигнані з раю у світ тіней, але хитрістю змогли звідти вибратися. Як єфірні створіння вони можуть приймати будь-який вигляд.
Хоча джини і згадуються у Корані, здебільшого це міфологічні створіння. Більшість згадувань про них знаходяться у казках та легендах близького сходу. Ці істоти були у фольклорі цих народів ще до Іслама. Народи Аравії 5-7 сторічь вірили, що все що навколо — населене джинами. Вони намагалися їх задобрити, приносили жертви, поклонялися джинам.
Віщуни виходили на контакт з джинами для своїх передбачень. Люди шукали у джинів натхнення та допомоги у складних ситуаціях. Потім Іслам увібрав у себе ці міфи, тому що джини для народів тієї епохи були надреальними.
Навіть у наші дні, окультні практики мусульманської магії являють собою підкорення джина, щоб надалі використовувати його здібності творити надзвичайні речі. Хоча Коран не вітає подібні прагнення, кількість трудів по підкоренню джинів доволі велика. І ця кількість надалі росте.
Джини, з їх магічними здібностями, були постійними учасниками казок та художніх творів середньовіччя. З власними любовними історіями, мудрістю та цікавими пригодами, джини полюбилися слухачам та читачам цих творів мистецтва. І саме так вони увійшли у народний фольклор, що живе і по нині.
Іван Гудзенко
