У 1957 році закінчив Саугарський університет, отримавши диплом з відзнакою, золоту медаль і ступінь магістра філософських наук. Два роки опісля він став викладачем філософії у Джабалпурському університеті. Під час своєї дев’ятирічної кар’єри Ошо подорожував всією Індією, часто знаходячись в дорозі по п’ятнадцять днів на місяць. Пристрасний і майстерний полеміст, він постійно кидав виклик ортодоксальним релігійним діячам.У 1966 році Ошо залишив університетську кафедру і повністю присвятив себе поширенню мистецтва медитації і своїх ідей.
Філософія Раджніша була еклектичною. Кожній людині він персонально пояснював різноманітні вчення, а також говорив про своє бачення нової людини , називав його Зорбою-Буддою, людина, яка синтезує кращі риси Сходу(духовність Будди і Заходу( Грек Зорба – герой роману Нікоса Казандзакіса, «людина землі» яка отримувала аж до старості насолоду від життя в світі ) здатної радіти повнокровному фізичному життю і здатної одночасно вдосконалюватись.
Ошо підтримував вчення переселення душі, але вважав, що ми повинні отримувати насолоду в земному житті. Він критикував християнство, яке на його думку приводить людину до страху перед Пеклом і не тільки заперечує , але й забороняє отримувати щастя перед поту стороннім існуванням. Слід зазначити, що філософ мав на увазі перш за все католиків і прихильників пуританізму.
Раджніш вчив, що людина повинна найбільше цінувати радість, сміх, любов і життя. Він повторював, що потрібно заглибитись в себе, пізнати свої глибини у самотності, тоді ми зможемо любити по справжньому себе, а якщо любиш істинно себе зможеш любити й ближнього. Щодо Бога , то Ошо старався не багато говорити про нього, переконуючи, що саме слово, а не сутність спотворене кривавими діяннями в історії через фанатизм людей. В інших своїх проповідях( всі книги видані під авторством Ошо,записані тільки з його промов) визнає Божество, як Абсолют, Дао, Брахмана чи Нірвану.
Раджніш пояснював античну філософію, Гайдеггера, Ніцше, Фройда, Гурджиєва, Крішнамурті, Сартра, Бердяєва та ін. Зокрема він розмірковував про Гайдеггера, що його жах перед Ніщо є страхом перед межами людини, воно схоже на стояння на клаптику землі посеред безодні. Також філософ критикував психоаналіз, він вважав, що витіснення є негативним процесом, людина повинна пізнати свої сексуальні бажання, розмірковувати над ними і потім не просто трансформувати їх в духовні прагнення, але й перетворити на Любов.
Вчення найкращого оратора двадцятого століття за версією журнала Times було багатогранним і різноманітним. Його філософія не академіна. Вона не ставила собі за мету системність. Це практино-теоритична еклектична філософія двадцятого століття, створена на базі пережитого переживання і обдуманого життя Чандра Мохана Раджніша.
Тарас Клок
Аспірант СНУ імені Лесі Українки