Творчість Миколи Бердяєва є мало осмислена. В даній доповіді ми пояснимо, що філософ розумів під  свободою духа. Сам він писав: «Я понимал жизнь не как воспитание, а как борьбу за свободу»[ 1, с. 277]. В іншому місці сказано так: «Все мое существование стояло под знаком тоски по трансцендентному» [ 1, c. 261].

Тепер помислимо чи ототожнював Бердяев свободу і цю «тоску по трансцендентному». Він писав: « В экстаз меня приводит не бытие, а свобода»[1, c. 300]. Чи мав на увазі мислитель свободу, як щось матеріально існуюче? Наша відповідь ні. Про це він сам стверджує: «Дух хочет вечности. Материя же знает лишь временное. Настоящие достижение есть достижение вечности»[ 1, c. 294].

Тому ми робимо висновок, що під «тоской по трансцендентному» філософ мислить «тоску по свободе». А свобода в Бердяєва, як ми вже вияснили існує у вічності, і є нематеріальною. Разом з тим свобода у філософа не є просто вільним вибором з можливих альтернати, це не є свобода волі, мислитель не розглядає її як обирання добра чи зла.

Оскільки свобода є вічною, то смертні не можуть її адекватно пояснити. Бердяев пише: «Свобода – безосновная основа бытия, и она глубже всяческого бытия. Человек – свободный , сверхприродный дух, микрокосм. Человеку субстанционально присуща свободная энергия, творческая энергия[2, с. 178 -179].

Про свободу філософ писав все своє життя, але чи виразив, все що хотів сказати? Він тільки чітко пояснив, що свобода іманентна людині, хоча і є трансцендентною.

Мислитель розуміє свободу зовсім інакше ніж Спіноза, Маркс, Гегель, Декарт. Вона виступає не як раціональна категорія, чи емпірична сутність. В творі «Смысл Творчества» Бердяєв найнатхненніше із всіх своїх праць виражає власну думку: «Творчество неотрывно от свободы. Лишь свободный творит. Из необходимости рождается лиши эволюция; творчество рождается из свободы. Тайна творества есть тайна свободы»[ 2, с. 177].

Свобода у Бердяева первинніша за істину, досконалість, красу. Вона взагалі трансцендентна всім категоріям. Це «чиста творчість» яка може виразити себе повно тільки в мистецтві, або любові і є священною. Філософ пише: «Лишь свобода должна быть сакрализована все же ложные сакрализации, наполняющие историю должны быть десакрализованы»[ 1, c. 310].
Мислитель вважав свободу найважливішою цінністю, навіть ми можемо сказати метацінністю, яка є творчістю, вона за межами всіх категорій, дефініцій, експлікацій. Бердяев тільки описав її, сутність яку не можливо пояснити: «Свобода есть моя независимость и оприделяемость моей личности изнутри, и свобода есть моя творческая сила, не выбор меджу поставленным передо мною добром и злом, а мое созидание добра и зла»[ 1 c. 315-316]

На цьому визначенні ми закінчимо нашу доповідь про свободу духа у філософії  російського і світового мислителя Миколи Бердяева. Хоча й зазначимо, що його праці є мало осмислені і досліджені, тому ми зробили тільки спробу пояснити ідеї філософа.

Клок Тарас 

Спеціаліст філософії

Волинський національний університет імені Лесі Українки 

Інституту соціальних наук