• Twitter
  • rss
  • youtube
  • facebook

Підключайся до нас!

Екзистенціальні прояви свободи в житті людини

Прокоментуй!

Рубрика : Історія філософії, Сучасна філософія

Клок Т. М., Возняк С. С. Екзистенціальні прояви свободи в житті людини

Роботу виконано на кафедрі культурології

та менеджменту соціокультурної   діяльності

ВНУ ім. Лесі Українки

У статті проведено філософський аналіз поняття «свобода» в контексті екзистенції людського буття. Розглянуто відношення свободи до волі людини. Проаналізовано сутність самовідповідальності, як основу екзистенції, яка постає в людському житті основою буття особистості.

Постановка наукової проблеми та її значення. Екзистенціальні проблеми на сучасному етапі потребують подальшого глибокого осмислення.   Маємо на меті здійснити дослідження свободи, виокремленя та аналіз основних характеристик свободи на основі екзистенційно-антропологічного контексту.

    Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів дослідження. Свобода має різні прояви. Розглянемо волю, як направлення свободи особистості. Вона на наш погляд є першою частиною свободи .Ми вважаємо, що для цього питання  підходить таке визначення волі: воля – це спрямування своїх духовних сил людиною для вирішення проблем, які її турбують Хотілося б підкреслити, що тварині не притаманна: ні воля, ні творчість, ні інтуїція, тільки інстинкти, адже воля є основною притаманною лише людині характеристикою. Психолог і філософ Назіп Хамітов виділяє такі види волі:

Історія про Л

Прокоментуй!

Рубрика : Історія філософії, Сучасна філософія

  З однією   людиною сталася дивна подія……………………………….

Л все життя мріяла про те, щоб ніхто її не обмежував. Жодна жива душа не повинна вказувати що робити і як жити. Повна воля без меж, кордонів, без заборон. Це тільки її життя. А отже оточуючі повинні не нав’язувати їй своїх

авторитетів і взагалі не втручатись.

Цю людину звали якось на букву Л. Такі думки приходили їй в голову:

— На який чорт мені вказують, що робити?

Свобода духа у філософії Миколи Бердяєва

Прокоментуй!

Рубрика : Історія філософії, Філософія ХХ століття

 Творчість Миколи Бердяєва є мало осмислена. В даній доповіді ми пояснимо, що філософ розумів під  свободою духа. Сам він писав: «Я понимал жизнь не как воспитание, а как борьбу за свободу»[ 1, с. 277]. В іншому місці сказано так: «Все мое существование стояло под знаком тоски по трансцендентному» [ 1, c. 261].

Тепер помислимо чи ототожнював Бердяев свободу і цю «тоску по трансцендентному». Він писав: « В экстаз меня приводит не бытие, а свобода»[1, c. 300]. Чи мав на увазі мислитель свободу, як щось матеріально існуюче? Наша відповідь ні. Про це він сам стверджує: «Дух хочет вечности. Материя же знает лишь временное. Настоящие достижение есть достижение вечности»[ 1, c. 294].

Тому ми робимо висновок, що під «тоской по трансцендентному» філософ мислить «тоску по свободе». А свобода в Бердяєва, як ми вже вияснили існує у вічності, і є нематеріальною. Разом з тим свобода у філософа не є просто вільним вибором з можливих альтернати, це не є свобода волі, мислитель не розглядає її як обирання добра чи зла.

Феномен філософії Конфуціанства

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій, Конфуціанство


  Останнім часом сучасне європейське суспільство все більше і більше цікавиться східними релігіями та філософіями. Найбільший інтерес європейців прикутий  до філософії та релігії Китаю. Крім даоської, буддиської великої популярності досягла філософія Конфуція. В Китаї конфуціанство стало не тільки основою філософії суспільства, але і релігією, яка створила і асимілювала китайські вірування. Конфуціанство – це релігія, яка практично не урбанізувалася із сучасним світом, вона залишила свою самобутність.

Саме завдяки цій самобутності конфуціанства китайці зуміли зберегти свою національну гідність під гнітом монголів, японців та інших загарбників. Конфуціанство не зникло навіть після гоніння комуністичної китайської влади, котра хотіла знищити релігійність в країні.     Часто науковці називають конфуціанство лише філософією предків. Якщо прослідкувати  стародавні тексти, то бачимо, що Конфуцій не лише створив філософію, а й  релігію китайського народу, він асимілював свою філософію із китайськими вірування, створивши чітку культову систему обрядів та традицій.

Людвіг Вітгенштейн (1889—1951 рр.)

Прокоментуй!

Рубрика : Історія філософії, Філософія ХХ століття

Вітгенштейн  народився  1889 року  у  м. Відень, в родині  єврейського магната.  Його  батьками  були   Карл та Леопольдіна. Із  восьми дітей у сім’ї  Людвіг  був молодшим. Його брат – Пауль  був піаністом, і на війні  втратив  праву руку.

Існує  версія, яку виклав у своїй книзі  австралієць  Корніш, що нібито Вітгенштеййн  навчався в одному класі з Адольфом Гітлером. Вивчаючи напам’ять  інженерну справу  він познайомився  з працями  Готліба Фреге, що стосувалися  конструювання  літаючих апаратів. Людвіг до речі займався  конструюванням  авіаційного пропелера, хоча найбільше його  цікавили основи філософії математики.

Він  був  і талановитим  музикантом, і скульптором, і архітектором, хоча частино зумів реалізувати свої художні можливості. Був близьким до кола літературно – критичного авангарду, що формувався   навколо публіциста та письменника Крауса, який займався видавництвом журналу «Факел».

Хальса

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій, Сикхізм

Хальса пантх була заснована останнім сикхівський гуру Гобінд Сінгх. Під поняттям «хальса пантх» розуміється сикхська общинна із новими общинними правилами та законами Сикхіської релігії. Сама назва «хальса пантх» походить від арабського слова «чистий» або «власний Бог». Гуру Гобінд Сінгх тлумачив своїм послідовникам хальса пантх, як визнання вчення всіх десяти сикхських гуру, їх законів та приписів. В цілому, хальса пантх – це не лише релігійне вчення, а й політичне і суспільне положення, своєрідна ідентичність сикхського народу. Гобін Сінгх не тільки остаточно відмежував сикхізм від індуїзму та ісламу, але і створив окрему націю сикхів, котрі мали за мету створити Сикхіську Пенджабську державу.

Хальса Пантх стала своєрідним державно-релігійним інститутом сикхського народу, котрий повинен був жити за законами хальси.

Джон Сміт (1570—1612рр.)

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій, Протестантизм, Реформатори, Християнство

Джона Сміта вважають засновником  релігійної течії  -  баптизм.  Його попередником  був  Мено Сіменс – засновник  релігійної спільноти «анабаптистів» (походить від двох грецьких слів : «ана» та «баптізо», що означає  тих людей, які перехрещують. Анабаптисти  або ж інакше кажучи меноніти стали поширюватися  у Німеччині,  де виявили  себе як борці за свободу  німецьких християн,  безпосередньо беручи  участь  у Християнській  війні,  пізніше переселилися у Голландію та Фрісландію (було страчено 30 000 чоловік).

У 1539 р. – голландським богословом Сіменсом  було  випущено «Головну книгу істинної  християнської віри».  У ній він чітко та систематично виклав основні положення   свого віровчення.  Сіменс стверджував, що церква  не є якоюсь  організацією, яка  охоплює  усіх, які народилися  у географічних рамках  будь – якого приходу , але  це  — відроджене братство віруючих, які здійснили акт  справжнього хрещення.

Ганс Георг Гадамер

Прокоментуй!

Рубрика : Історія філософії, Філософія ХХ століття

Георг Гадамер – німецький філософ, засновник філософської герменевтики, один із найяскравіших філософів ХХ століття.

Ганс Георг Гадамер народився 11 лютого 1900року в місті Марбург в Німеччині.

У 1918 році вступає в Марбурський університет на спеціальність філософія.

В 1923 році Гадамер знайомиться з Мартіном Хайдегором – викладачем класичної філософії.

У 1929 році  Гадамер захищає докторську дисертацію на тему платонівського Филебе.

В період 1939 по 1947 роки Ганс Георг Гадамер працює професором у Лейпцигському університеті, а з 1947  по 1948 року – його ректором...

У 1953 році Ганс Георг Гадамер засновує журнал «Philosophische Rundschau», який отримує велику популярність не тільки в Німечинні, але і в Америці та Європі.

Моріс Мерло-Понті

Прокоментуй!

Рубрика : Історія філософії, Філософія ХХ століття

Моріс Мерло-Понті –  французький  філософ, один із найяскравіших представників феноменологічної філософської школи. Також відомий як прихильник екзестинціалізму, хоча ніколи не вважав себе таким.

Моріс Мерло-Понті народився 14 березня 1908 року в місті Рошфор неподалік Парижу у сім’ї державного службовця.

У сім років Моріс пішов навчатися до середньої школи міста Рошвор.

У 1926 року Моріс Мерло-Понті вступає у Вищу Норманську школу в Парижі.

В 1929 році Мерло-Понті стає слухачем лекцій у Сорбоні, де починає захоплюватися філософією Гусерля.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ЛІТУРГІЇ

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій, Православ'я

«И когда они ели, Иисус, взяв хлеб, благословил, преломил, дал им и сказал: приимите, ядите; сие есть Тело Мое.  И, взяв чашу, благодарив, подал им: и пили из нее все. И сказал им: сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая.» (Мк. 14.22-24)

 Актуальність дослідження літургії Православної Церкви зумовлена тим фактом, що на даний момент бурхливого розвитку цивілізації виникає дедалі більше думок про реформування Православної Церкви з огляду на сучасні реалії, зокрема літургійного Богослужіння, але при глибшому розгляді цього питання можна знайти дуже багато цінних|коштовних| наукових, місіонерських та богословських даних, які показують протилежну думку.

Божественна літургія – серце православного Богослужіння, під час якого здійснюється святе таїнство євхаристії, втілення (пресуществління) хліба і вина у Тіло і Кров Господню. Слово «літургія» має грецьке походження та означає «спільна служба (дія)» і вказує на те, що таїнство святого при­частя є спасительною жертвою Бога за гріхи всіх віруючих – живих і померлих. Оскільки таїнство святого причастя, грецькою слово звучить як євхаристія, що означає «подячна жертва», то іноді й саму літургію також називають «євхаристією» [1, с.601].

Троянда Лютера

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій, Протестантизм, Реформатори, Християнство

Лютеранство, як одна із течій протестантизму міцно укорінилася у в свідомості християнського світу. Символіка присутня у будь-яких сферах життя, а, особливо, в тих де є елементи релігії. Церква Лютера не стала винятком Печатка Лютера або троянда Лютера — широко відомий символ лютеранства. Це була печатка розроблена для Мартіна Лютера за наказом саксонського князя Іоанна-Фрідріха в 1530 році, коли Лютер перебував у Кобургській фортеці під час Аугсбургського рейхстагу. Лазарус Шпенглер, якому Лютер написав своє тлумачення, послав Лютеру малюнок цієї печатки. Лютер бачив її як компендіум, короткий виклад своєї теології і віри, згодом він використовував печатку для авторизації (підтвердження свого авторства) свого листування. 15 вересня 1530 Лютер проінформував Філіппа Меланхтона, що принц наніс йому візит до Кобургського фортеці і підніс йому перстень з печаткою.

Філософські погляди Гельвеція

Прокоментуй!

Рубрика : Історія філософії, Філософія Нового Часу

Гельвецій  зумів  розробити  чітку  філософську картину світу: на його думку природа,  де її частиною є  людина – існує вічно  і має  закладену основу  у  самій собі.  У природі   спостерігається закономірний процес  руху та розвитку, тому що  у ній все  народжується,  росте і гине,  тобто  відбувається  перехід одного стану  в інший стан. Ніщо,  що у часі  та просторі  не може випередити  саму матерію.

Філософ  обумовлює єдність  матерії  та руху, а також  матерії та свідомості. На відміну  від мислителя Дідро, Гельвецій  стверджував, що матерія  на визначеному своєму етапі розвитку  набуває  здатності відчуття. Відкидає теїзм та деїзм  філософа – просвітника  Вольтера.

Вальдеси

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій, Католицизм

Вальденси -  це один із релігійних  деномінативних рухів,  який  виник  у західному християнстві.  Засновником  цієї течії  на Заході  вважають  купця  із м. Ліон – П’єра Вальдо (друга половина  ХІІ ст.). Вони виступали проти  ліквідації  приватної власності  феодалами,  відстоювали апостольську убогість та взаємодопомогу,  притримувалися  вільного читання та проповідування  Святого Письма.

Одночасно  із ними  існувала інша група дуалістичної  секти  — альбігойців,  що сформувалася  на  південній частині Франції  у ХІІ та ХІІІ століттях. Вальдо як зазвичай дотримувався  приписів Біблії,  у якій мова йшла про  те, щоб роздати багатство бідним.  І цією бідністю він намагався  відновити первісну  чистоту християнської моралі.

Катари

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій, Католицизм, Християнство

Катари — один із християнських релігійних рухів, який виник у Середньовіччі. Він  був поширений   у ХІ –ХV століттях  у Західній Європі.  Тут були зосереджені  основні центри  катарів (альбігойців):  м. Лагендок, Арагон, на півночі Італії та на землях  Німеччини та Франції.

Розквіт  руху почався у ХІІ –ХІІІ століттях,  поступово діяв  церковний опір  зі сторони римських пап, що впроваджували свою політику. От  наприклад папа Інокентій ІІІ  довго не думав, а організував  хрестовий похід на альбігойців (катарів).  Але цього йому було замало, тоді він вирішив  остаточно покінчии з катарами.

Тамплієри

Прокоментуй!

Рубрика : Історія релігій

Тамплієри — це один із  лицарських орденів, який сформувався  у  1118 році  в добу Середньовіччя.  Дев’ять   французьких  лицарів вирішили об’єднатися  у військовий монарший орден  для охорони  паломників,  які часто  прибувало  до Єрусалиму.  Він був зорганізований  за зразком  ордену Івана Єрусалимського , члени   цієї групи почали називатися «госпітальєрами»  (у їхні обов’язок входив догляд, допомога  у лікуванні  та охорона хворих людей).

Щедрий король Єрусалиму  на ім’я Болдуїн  виділив  для них територію свого замку Тампля (звідси і назва «тамплієри»), що був побудований  на місці храму Соломона.   Група лицарів об’єднувалася  в орден,  який носив різні назви: «Бідні лицарі Ісуса з храму Соломона» або ж «Бідні брати Єрусалимського храму».  За  місцем їхньої резиденції їх  стали називати  тамплієрами або  храмовниками.  Лицарі  цього ордену  приймали монашу обітницю  покірності, бідності  та безшлюбності.