Марка Аврелія навчали найкращі вчителі риторики, поезії, грецької, латинської мов і, звичайно, філософії. Останнє — це предмет, який він цінував понад усе, і це те, що справило на юнака найбільший вплив.
Аврелія найбільше запам’ятали своїм текстом, що зберігся, який зараз називається «Медитації» (Наодинці з собою). Це був особистий щоденник імператора, в якому записувалися всі його найпотаємніші думки. У «Медитаціях» ми бачимо, що Марк використовував свої знання стоїчної філософії, щоб змінити свою поведінку; він буквально брав участь у тому, що ми зараз знаємо як когнітивно-поведінкову терапію. Сила і витонченість його характеру здобули йому повагу як вищих класів, так і плебеїв.
Мета Аврелія полягала в тому, щоб стати найкращою людиною, якою він міг стати. Він бачив себе та світ, у якому жив, – хоч і бурхливий – з космічної перспективи. Бачачи, що він має фундаментальний обов’язок перед іншими людьми, як Сократ, він не вважав себе просто імператором Риму, чи римським громадянином, а скоріше громадянином світу, космополітом у всьому світі
Стоїцизм Аврелія був унікальним. На відміну від своїх попередників-стоїків, ми бачимо, як імператор зміг впоратися з неймовірними труднощами, які йому поставили. Він був хворобливою людиною, якій доводилося стикатися з постійними політичними інтригами, війною на кордонах і важкими сімейними справами. Незважаючи на все це, він усе ще зміг утримувати свій емоційний контроль, керувати впорядкованим і справедливим чином і, звичайно, розвивати власну чесноту.
Марк Аврелій був імператором усього Риму, царем для сотень тисяч людей, а також філософом. Він дев’ятнадцять років був царем-філософом Риму. Але питання полягає в тому, чи був Марк Аврелій імператорм-філософом лише в буквальному сенсі, чи він був королем-філософом, як описав Платон у своєму великому творі «Держава»?.
Іван Гудзенко
