«Чарунки Долі» – це збірка есе (есеїв) сучасного українського мислителя, філософа, письменника Вахтанга Кебуладзе. Книга вийшла у видавництві «Старого Лева» 2016 року.

Вона написана доступною мовою, вона розкриває різноманітні теми: сексуальності, любові, життя, міри, цінностей, мистецтва, краси, розуму, часу та ін. Автор описує проблеми людини і суспільства через метафори, оформлює свої роздуми вишуканістю, ясністю. Складні питання подаються цікаво, породжують багатогранні смисли, які демонструють мислення Вахтанга Кебуладзе.

«Чарунки Долі» рекомендуються для прочитання в будь-якому віці. Навіть, якщо тинейджер не одразу зрозуміє, оцінить книгу українського філософа, він зможе через деякий час повернутися до прочитання і захопитися чудовими роздумами від Вахтанга Кебуладзе. В цих прекрасних есе ви дізнаєтеся багато оригінальних думок,  познайомитеся з філософськими ідеями, силками на явища сучасного століття.

«Чарунки Долі» можна порівняти з неакадемічними текстами іспанського філософа Ортега-і-Гассета. Кебуладзе роздумує про здоров’я, здоровий глузд, натхнення, порнографію, любов, пам’ять, моду. Кількість сторінок «Чарунків Долі» не більше 152. Назви кожного есе запрошують до читання. Наведемо деякі з них:

  • Порно і «кінець Європи»
  • Модний вік
  • Завмерле життя
  • Вино і таємниця світу
  • Чи можна перетнути останню межу?
  • Досконалість. Міра. Щастя.
  • Мінливі цінності чи цінність мінливості

Вахтанг Кебуладзе роздумує про важливі проблеми цивілізації. Філософ згадує актуальні книги, фільми, явища сучасного суспільства. Він звертає увагу на роман «портрет Доріана Грея» Оскара Вайльда, кіно «Ігри розуму», художній фільм «Меланхолія» Ларса фон Трієра, бестселер «Елементарні частини» Мішеля Уельбека, культовий твір «Парфумер»  Патріка Зюскінда. Звісно мит перерахували тільки деякі з тем, які розглядає автор.

Багато есе продовжуються в наступній главі. Можемо сформувати трилогії. Сексуальність осмислюється в «Сексуальному конструкторі», «Антисексуальній контрреволюції», «Порно і кінець Європи». Щастя філософ аналізує в «Сенсорному комфорті», «Чи можна перетнути останню межу», «Досконалість. Міра. Щастя». Про Час і мінливість філософ детально пише «Модному віці», «Мандрівки крізь час», «Мінливі цінності чи цінність мінливості».

«Чарунки Долі» є справжнім подарунком українцям від сучасного мислителя. Книга Вахтанга Кебуладзе – це одні з найцікавіших текстів, які вийшли за 25 років назалежності в нашій державі. Слова есе постійно змінюються, їхня легкість не спрямована, що б розважити, вона допомагає читачеві замислитися над важливими проблемами. Український мислитель намагається зруйнувати догмати завмерлих ідеалів.

Кебуладзе пише: «Не існує кохання як такого. Існує ніжний потяг до коханої людини. Не існує ідей рівності чи справедливості самих по собі, натомість ми маємо щоразу відновлювати їх у наших вчинках. Не існує братерства поза єдністю тих, хто довіряє один одному, а отже, може назвати один одного братом без апелювання до кровної спорідненості чм причетності до одного клану, класу тощо».

В «Чарунках Долі» цитати переливаються, переходять одна в одну і створюють цілісність, але вони не є оманливими формами прагнення до наживи письменника. Вахтанг Кебуладзе не церемониться з читачем. Філософ не обіцяє їм золоті гори, не давить авторитетом, не претендує на всезнайство. Письменник переконаний, що крайнощі вбивають моральність, а добрий смак не терпить крайнощів.

«Чарунки Долі» не проповідує «Світле майбутнє», як жити по новому чи влаштувати утопічний Рай. Кебуладзе в одному з есе приходить до висновку: «Не варто будувати царство розуму на Землі, бо воно може хутко перетворитися на раціонально впорядкований концтабір». Філософ не вчить песимізму, він не є нігілістом, мізантропом. Мислитель заперечує насилля радикалізму і догматизму. Кебуладзе, вважає, що поміркованість повинна стати основою для сучасної людини. Без міри ми зможемо тільки нашкодити собі і оточуючим. Філософ рекомендує додати самоіронії, самокритичності до нашого осягнення світу.

«Чарунки Долі» є філософським твором з не тяжкою забетованістю незрозумілих значень, а легкою ліричністю, яка розкриває смисли повсякденного досвіду. Вахтанг Кебуладзе не відлякує ерудованістю, академічністю сухістю. В одному есе пише: «Натомість найважливіші людські переживання можна виразити лише метафорами. Кохання – це  метафора. Вона надає певним щоденним жестам, рухам, словам і вчинкам універсальний сенс, який не можна звести до цих конкретних жестів, рухів, слів і вчинків. Вимога однозначності зводить сенс кохання нанівець, перетворюючи його на товар, що має на ринку певну ціну».

Книга «Чарунки Долі» пропонує звільнення від застарілості, нарцисизму, догматів, тоталітарного панування вічних ідеалів. Вахтанг Кебуладзе прагне до гармоніє чуттєвості і розуму. Особливо часто в есе виникає тема щастя і досконалості.  Письменник не намагається думати за читача, він інколи пропонує своє вирішення проблем, а інколи завершує запитуванням: «Чи є досконалість умовою щастя? Чи є щастя умовою досконалості? Чи щасливий той, хто досконалий? Чи досконалий той, хто щасливий?»

Рекомендуємо прочитати цю чудову книгу. «Чарунки Долі» є надзвичайно цікавим збірником тексті. Есе засвоюються легко, залишаючи деякий післясмак. Стиль автора досить лаконічний, красивий і доступний. Вахтанг Кебуладзе зацікавлює з першого речення. Прочитаючи «Чарунки Долі» один раз, ви захочете згодом їх перечитати, побачити щось, що ви пропустили, не звернули увагу. Книга українського філософа – це пожива для розуму і вишукана страва для особливих моментів життя. Занурюємося в роздуми Вахтанга Кебуладзе, так ми освіжимося, оновимося, відчуємо себе  чистішими людьми з ясним сприйняттям і добрим смаком.

Тарас Клок