Вступ

Протягом 2005-2020 років знімався американський містичний серіал «Надприродне» (англ. Supernatural). Є продовжувачем ідей таких серіалів, як «Чи боїшся ти темряви?», «Полтергейст: Спадщина», «Баффі – переможниця вампірів» та «Усі жінки – відьми». Сюжет зводиться до боротьби двох братів – Діна та Сема Вінчестерів – із містичними силами. Якщо на початку це були виключно монстри чи демони, то із середини – добавилися ангели із архангелами, то на кінці серіалу мисливці за нечистю входять у конфлікт із самим Творцем.

Одначе перед розглядом світобудови «Надприродного», назву плюси і мінуси серіалу. Звісно, що «на колір і смак – товариш не всяк». Серед позитивного зазначу:

— непогані 1-5 сезони;

— широкий бестіарій монстрів та всіляких містичних сил із міфологій різних народів, але, особливо, із американських міських легенд;

— гумор, в тому числі і самоіронія над самими собою;

— є незвичайні серії, як-от в стилі «Скубі-Ду» (серія «Скубінатуральне»), чорно-білих хорор-фільмів (серія «Фільм Жахіть») і т.д.;

— автомобіль Шевроле Імпала (англ. Chevrolet Impala) 1967, як частина антуражу;

— підбірка рок-музики, як класики, так і сучасної;

— і саме головне: сильні сімейні вузи, в першу чергу сильна братерська любов.

Негативними рисами серіалу є:

— слабкі, а місцями і абсурдні, 6-15 сезони;

— надмірне перенесення рис людської психіки (антропопатизм) на, практично всіх, надприродних істот;

— неправдоподібна роль людини, а саме вказаних братів, у справах Всесвіту;

— надто велика кількість дійових осіб, які кочують із серії в серію;

— постійне ламання законів світобудови, в тому числі і за допомогою магії, яка дозволяє вбити, послабити чи витягнути із «того світу» будь-кого.

Зазначу, що нижче описанні аналогії є моїми асоціаціями на серіал і не були, скоріш за все, так задумані творцями «Надприродного». Свого роду дана стаття – це спроба непрофесійного філософа поглянути на серіальну міфологію, ніби вона не художній вимисел, а справжні вірування. В цьому нам частково допоможе – supernatural.fandom.com – вікі-проект по серіалу.

  1. Язичницькі vs авраамічні релігії

Забігаючи наперед, зазначу, що хоч в серіалі є персонажі із біблійними іменами і діють в біблійних історіях, але сама світобудова та дійові особи набагато краще підходять для політеїстичних вірувань. Найперше, це характеристики самого Бога, якого в «Надприродному» називають Чаком, які не є монотеїстичними. Судіть самі: він має початок, має цілком людські недоліки, його можна ослабити і, кінець-кінцями, можна знищити. Бог показаний, як вічний експериментатор, що не має співчуття до свого творіння. У філософії існує відповідне поняття – мальтеїзм – ідея, що хоч і Бог/боги існує, але по-суті грається/граються із нами.

В кінці серіалу, в Чака його «внук» забирає божественні сили. А тепер аналогії із олімпійськими богами. Так Зевс повстав проти свого батька Кроноса, перед цим його отруївши, і став верховним богом. А Кронос, в свою чергу, за допомогою кастрування скинув свого батька Урана.  В результаті перед нами не біблійний Бог, а Деміург із деяких політеїстичних та гностичних релігій.

Ще існують інші сили, що мають право на божественний статус. Першим кандидатом є невічна Смерть, що є не конкретною особою, а скоріше посадою. Як слідує із назви, є щось середнім між авраамічним Ангелом Смерті та язичницьким богом смерті. Одначе, є подібність є із Владикою Смерті, Царем Закону – Яма Дхармараджа – із тібетського буддизму. Також, існує невічна Темрява, котру розглянемо у пункті 2, та безпочаткова Тінь, яка в центрі уваги пункту 4.

Ще існують власне і язичницькі божки, як із реальних нам пантеонів, так і зовсім вигаданих. По силі вони ненабагато сильніші за монстрів. Божки породжені Богом після створення ним людей. Так раннє людство, дивлячись на грізні сили природи, замість поклонятися Творцю, створили своїх ідолів. Порівняймо це із наступним богословським твердженням християн: люди поклонилися створеному, замість поклонінню Творцю.

Присутні у «Надприродному» архангели та ангели рангом по нижче. Багато часу відведено Михаїлу, а ще більше його меншому братові – Люциферу, що був створений у ролі архангела. Майже всі ангели, як і демони, ведуть себе в кращих традиціях брудної політики Древнього Риму. Все це їх, разом із божествами, ріднить із історіями про давньогрецьких богів, що попри свій величезний вік, ведуть себе, як смертні люди.

Чудернацьким нововведенням є істоти по-імені левіафани. Попри те, що їх названо в честь морських чудовиськ із Біблії, їх суть зовсім інша. Так вони були створені Богом, але виявилися надто прожерливими і почали зачіпати ангелів. Це нагадує ісламську історію про геніїв. Як і в серіалі, Бог створив їх перед людьми. Генії – сильні джини, і одне із мусульманських трактувань вказує на їх непокірність Аллаху, за що і були покарані. Присутні в серіалі і власне джини, але як виключно демони, хоч  в Корані вони можуть бути позитивними.

Присутня і Ліліт – матір всіх демонів – персонаж із біблійних апокрифів та єврейської міфології, що має свій прототип у Месопотамії. Ризикну вказати, що немало елементів біблійної історії мають своїх відповідників, старіших за виникненням, у багатобожжі.

Є в серіалі і свої концепти. Так надприродні сутності можуть перебувати у «посудині» – людині, яка впустила їх в свою душу. Така особливість сильно полегшує роботу мисливцям. Хоч це в певній мірі нагадує одержимість демонами, яка теж присутня у серіалі.

Закінчу пункт ангелом Джошуа. Дане ім’я є англомовним варіантом імені «Ісус». Він зображений абсолютно добрим, перебуває на Небесах, чує постійно божий голос (на відміну від решти ангелів). Але він не є Великим Пророком із ісламу, а тим більше – християнським Спасителем.

  1. Бог vs Темрява

Особливої уваги заслуговує сестра Бога – Темрява, та її взаємовідносини із братом. Так перед початком всього творіння, вони появилися на світ разом із Смертю. Бог виступає, як творча сила, а Темрява є уособленням руйнування. Подібне є у дуотеїзмі (двобожжі), як у зороастризмі, де добрий Ахура Мазда протиставляється злому Ахріману. Але Темрява і Бог не можуть існувати один без одного, і Всесвіт повністю зруйнується, якщо хтось із них загине. Що би не створив би Творець, його сестра намагалася це знищити. В один момент Бог хотів зберегти своє творіння, і що би йому не заважала Темрява, остання була запечатана. В цьому йому допомагали його перші творіння – архангели.

Божественні брат і сестра нагадують дві іпостасі Єдиного із індуїзму: так Бог з його творчою енергією можна співставити із Брахмою, а руйнівну Темряву – із Шивою. Одначе, ми знаходимо ще більшу подібність із китайською міфологією. Звернемо увагу, що Бог – чоловіче світле начало, а Темрява – жіноче темне  начало. Іншими словами, частина китайців їх сприйняли їх за Інь та Янь відповідно. Варто звернути увагу, що на схемі Інь-Янь малий білий круг є в чорному сегменті, і навпаки. В «Надприродному» Бог може знищувати світи, а Темрява може займатися творінням. Відмінність полягає  в тому, що у китайській філософії два Начала не є персоналізованими.

Результатом протистояння між ними є подальша доля Люцифера. Останній був створений Богом, як наглядач над запечатаною Темрявою. Сестра Бога впливала на свідомість Люцифера, і архангел виявив непокору своєму Творцю. Хоч і серіальний Сатана і носить ім’я із християнської релігії, але діє по канонам ісламу. Так, згідно мусульманства, коранічний відповідник Люцифера – Ібіліс – відмовляється покоритися наказу Аллаха, а саме вклонитися перед людьми. В Корані це описано в Сурі 2, Аяті 34. Порівняймо це із словами серіального Люцифера: «І тоді Бог створив… вас. Маленьких… лисих мавп. Потім Він приказав нам поклонится перед вами і любити вас більше, чим Його. І я сказав: «Отець… я не можу». Згодом, як і біблійний Сатана, так і коранічний Ібіліс, починає псувати людей.

Дозволю собі висловити думку, що авраамічні релігії не дають чіткої відповіді, як виникло саме Зло. І диверсія Темряви на свідомість Люцифера є доволі непоганим способом пояснити дану прогалину в біблійних релігіях. Наприкінці серіалу, Темрява примиряється із Богом та зливається з ним у гармонічному існуванні.

  1. Багатовимірність

Згідно світобудови «Надприродного», Бог створив безліч вимірів. Розглядуваний у серіалі вимір є базисним. Одні виміри є лише аналогами основного. Інші функціонують за геть іншими законами. Люди, демони і навіть архангели мають своїх двійників. Та, під кінець серіалу Бог поступово знищує всі виміри, окрім базисного.

Так в більшості вимірів існують свої пекло та небеса. На початку серіалу, рай є строго індивідуальним для кожного і представляє собою проживання людиною найкращих спогадів свого життя. Одначе, рай однієї душі відділений від раю іншої душі. В кінці серіалу, небеса міняють свій формат, і стають щось на зразок Єлисейських полів із давньогрецької міфології.

Пекло зображено за подобою «Божественної комедії» Данте Аліг’ері. Одне із кіл є відображенням моторошних сцен середньовічних картин про пекло, де катують грішників. Якщо небіблійний католицький догмат про лімб є місцем для нехрещених душ дітей, то в «Надприродному» – це найлегше коло для грішників. Люцифер вже не править пеклом, на це є Королі Пекла, а на тривалий час був ув’язнений у спеціальній клітці.

Унікальним є чистилище. У католицизмі та частини іудаїстів – це спеціальне місце очищення від гріхів для прощених душ, для подальшого руху в на небеса. А от у серіалі чистилище виступає, як спеціально відокремлений вимір для левіафанів.

Особисто мені, запам’ятався вимір із серії «Помилка по-французькому». Особливістю його є практично відсутність магії, пекла, раю, а надприродні сутності втрачають свої сили. Брати Вінчестери попадають на зйомки серіалу «Надприродне» в ролі реальних акторів. До речі, даний художній прийом має назву «метарекурсія». Іншими словами, цей вимір дуже подібний на нашу реальність. Цікавими є слова ангела, що потрапив до даного виміру: «Як ти це терпиш? Життя в цій брудній, вбогій пустелі? Де не кого немає над тобою? І після смерті – лише порох?… Лиш тлінні тіла!». Це є іронічним випадом проти заяв віруючих, що без Бога життя позбавлене будь-якого змісту.

  1. Порожнеча

Вона ж Безодня. Є єдиним виміром, що не був створений Богом. Порожнеча – це, по-суті, метавимір, адже Бог, Темрява та Смерть виникли у ній і, навіть ними, вона не може бути знищена. Безоднею править Тінь, яка є не тільки єдиною безпочатковою сутністю, а і є безмежною та істинно безсмертною.

Порожнеча, сама по собі, та все, що із нею пов’язане, є перекрученим догори ногами буддизмом. У буддійських школах існує поняття, як «шуньята», що із санскриту можна грубо перекласти, як «порожнеча». Серіальна Порожнеча, хоч має спільну назву із буддійською шуньятою, але є різними поняттями. Так, Безодня в «Надприродному» – це вимір, куди після смерті направляються, в основному, ангели та демони, рідше – монстри чи люди. Тінь є персоналізацією Порожнечі, а, отже, там вона є основою. У більшості буддистів, навпаки шуньята – це не порожнеча, не вакуум і не просто пустий простір-час. Це опис світобудови, де будь-що зумовлено іншим, все із всім взаємопов’язане, де просто не існує першооснови всього. Як наслідок, в шуньяті не порожнеча, а «порожнє» існування її наповнення.

Вікі-проект по «Надприродному» вказує на подібність перебування в Порожнечі до стану нірвани. Одначе, в буддизмі, стан просвітлення – це звільнення від пристрастей, чи навіть пзбвлення від свого Я. В серіальній Порожнечі, навпроти, істоти перебувають у стані сну, які переповненні вічним жалем. Очевидно, що дві концепції є прямо протилежними. Як не дивно, але опис життя в порожнечі більш нагадує деякі авррамічні версії пекла, згідно яких останнє – це не місце катувань грішників, а вимір, де душі перебувають у безкінечній депресії та меланхолії.

Тінь зазвичай перебуває у стані специфічного сну, який, на відміну від істот Порожнечі, позбавлений пристрастей. Це і справді нагадує нірвану. Коли хтось там просинається, то Тінь, або намагається їх знову заснути, або викидає із Порожнечі. Через це Тінь навіть стає жертвою маніпуляцій. Знов таки, виходить карикатура на буддизм, де просвітлені душі – бодгісаттви – відмовляються від нірвани, що би допомогти всім душам її досягнути.

  1. Відношення до Бога

Попри існування Творця в серіалі, є згадування атеїзму в іронічному чи навіть самоіронічному ключі. Так старший брат – Дін Вінчестер, попри переконливі докази існування надприродного, доволі довго не може повірити в існування Бога. Причину його початкової невіри, виразив ще давньогрецький філософ Епікур: «Якщо Бог бажає запобігти злу, але не може цього зробити, тоді Він безсилий. Якщо Він міг би це зробити, але не бажає, тоді Він сповнений злоби».

В серіалі можна знайти ще декілька прикладів атеїзму. Так повернутий із минулого, їх батько – професійний мисливець за нечистю – здивувався, що Бог та Небеса існують. Майбутній божий пророк спочатку був атеїстом, і навіть явлення ангела не зразу ж його переконало. Також, в «Надприродному» є момент, коли пропагандисту атеїзму надприродні сутності пропонують публічно визнати свою неправоту. Атеїст відмовляється, і в покарання – перетворюється в стаю солі, що є явний відсиланням до старозавітньої історії жінки Лота. Згадувана серія «Помилка по-французькому» також є іронічною в плані богоневірництва.

Брати Вінчестери стають на позицію мізатеїзму – неприязні, чи навіть ненависті до Бога/богів, чи навіть самої ідеї релігійного божества. Переконавши у існуванні Творця, Дін та Сем стають дистеїстами – варіант мізатеїзму, коли існування Бога признається, але відкидається його добра натура. Брати дізнаються, що майже все їх життя – це лише сценарій Бога. Вони стають, в прямому сенсі цього слова, богоборцями. Особливо ця боротьба за свою свободу вибору виражена в старшому братові. Французький філософ Жан-Поль Сартр підсумував би так «навіть якби Бог існував» і був його особистим Творцем, проте в ім’я своє свободи  і прагнення тільки свободи на кожному етапі свого життя людина, як абсолютно незалежна особистість, рішуче виступає проти Бога.

Боротьба із богами має свої аналоги ще в античності. Зокрема, в Давньому Єгипті була написана Книга Червоної Корови, в якій люди спробували повстати проти бога Ра і за що були жорстоко покарені. Навіть у Старому Завіті можна знайти аналогічну історію. Так в книзі Буття 32:1-30, є алегорична битва патріарха Якова із Богом, чи ангелом божим відповідно до трактування.

Наприкінці серіалу «Надприродне» Творець перестає бути сам собою. Здається, що слова Фрідріха Ніцше – «Бог мертвий» – стають істинною правдою. Та не все просто із богоборством у серіалі. З однієї сторони: новий Бог стає поблажливішим до людей: дає людям справжню свободу волі, не вимагає молитв та поклоніння собі. Адже, він і так знає думки людей, бо всюдиприсутній, і дає шанс людям самим виправитися. Це можна назвати ітсизмом – твердженням, що існує певне духовне начало (Хтось чи Щось), але йде відмова від конкретних догм та духовних практик. Із іншої сторони: Люцифер – є втіленням чистого зла, з яким і бороться Вінчестери, а його повстання проти Бога аж ніяк не романтизується.

P.S. Безперечно, що серіал – повна вигадка, але… В 2008 році вийшов випуск «Сверхъестественное» російського псевдокументального циклу «Фантастические Истории». В описі до серії знаходимо: «Всі художні історії серіалу засновані на реальних подіях. Автор докаже це на основі сюжетів про людей, що живуть поряд. Історії, які відбулися з ними, чудесами зцілення, прокляттям мумїї, авіакатастрофами, існування привидів і снігової людини». У випуску на повному серйозі, чи повному обмані, стверджують, що в серіалі описанні реальні способи боротьби із нечистю!

Дмитрук Андрій

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
2
Любовь
2
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *