Евакуація союзників із Греції
У квітні 1941 року британська експедиція, яка мала допомогти Греції стримати наступ Вермахту, зазнала поразки. Після швидкого просування німецьких військ британські, австралійські, новозеландські та грецькі частини були змушені евакуюватися морем на Крит.
До початку битви на острові перебувало приблизно 47 500 військовослужбовців, серед яких близько 30 000 становили британські та союзні війська Співдружності. Командування обороною було доручене новозеландському генерал-лейтенанту Бернарду Фрейбергу. Попри значну чисельність гарнізону, оборонці мали серйозні проблеми. Війська були виснажені попередньою кампанією, відчували нестачу важкого озброєння, транспорту, сучасної артилерії та засобів зв’язку.
План німецького вторгнення
Німецьке командування вирішило не проводити традиційну морську висадку. Основний удар повинні були завдати парашутисти (Fallschirmjäger) та десантники на планерах. Їхнім головним завданням було захоплення ключових аеродромів острова — насамперед Малеме, Ретімно та Іракліона. Після цього транспортні літаки могли безперешкодно доставляти підкріплення, важке озброєння й боєприпаси.
Для проведення операції було виділено близько 22 000 німецьких військових, яких підтримували сотні транспортних літаків Junkers Ju 52, винищувачі та бомбардувальники Люфтваффе. Німецьке командування було впевнене, що повне панування в повітрі компенсує ризики десантної операції.
Союзники знали про напад
Однією з найцікавіших особливостей битви стало те, що союзники заздалегідь знали про підготовку вторгнення. Це стало можливим завдяки роботі британських криптографів, які успішно розшифровували повідомлення німецької шифрувальної машини «Енігма».
Командування отримало досить точні відомості про майбутню операцію, однак виникла складна проблема. Будь-які надто очевидні підготовчі заходи могли переконати німців, що їхній шифр скомпрометований. Саме тому військам на Криті наказали не демонструвати, що їм відомі плани противника. У результаті перевага розвідки була використана лише частково.
Початок операції «Меркурій»
Рано-вранці 20 травня 1941 року небо над Критом заповнили сотні транспортних літаків. Після масованих бомбардувань почалося десантування перших німецьких підрозділів.
У перший день на острів висадилося приблизно 9350 десантників. Для багатьох із них приземлення стало смертельно небезпечним. Союзники зустрічали парашутистів потужним вогнем ще в повітрі. Частина десантників загинула ще до того, як змогла зібратися у бойові групи. Особливо важкі втрати німці зазнали поблизу Іракліона та Ретімно. Проте головний удар був спрямований на район аеродрому Малеме, де тривали найзапекліші бої.
Боротьба за аеродром Малеме
Саме захоплення Малеме стало вирішальним моментом усієї кампанії. Першого дня союзники успішно стримували німецькі атаки. Однак через поганий зв’язок між окремими підрозділами командири не завжди мали достовірну інформацію про ситуацію на фронті.
У ніч після першого дня боїв новозеландські частини залишили кілька важливих позицій поблизу аеродрому, вважаючи їх незахищеними. Насправді німецькі сили також перебували у вкрай тяжкому становищі й були близькі до поразки. Цим скористалося німецьке командування. Вже наступного дня Люфтваффе почали масово перекидати через Малеме нові підрозділи, артилерію та боєприпаси. Саме цей момент остаточно змінив перебіг битви.
Відступ союзників
Поступове накопичення німецьких сил зробило подальшу оборону острова дедалі складнішою. Постійні авіаудари практично паралізували пересування союзників удень, а нестача важкого озброєння не дозволяла ефективно контратакувати.
26 травня генерал Бернард Фрейберг дійшов висновку, що подальший опір лише збільшить втрати. Він наказав усім доступним військам відступати до південного узбережжя острова, де планувалася масштабна евакуація.
Евакуація під ударами Люфтваффе
Королівський військово-морський флот Великої Британії розпочав одну з найскладніших евакуаційних операцій війни. Кораблі змушені були діяти в умовах повного панування Люфтваффе в повітрі.
Німецькі літаки постійно атакували британські крейсери, есмінці й транспорти. У результаті евакуації британський флот зазнав дуже важких втрат. До 30 травня операцію довелося припинити. Близько 5000 союзних військових, які ще залишалися на острові, потрапили в полон.
Втрати сторін
Битва за Крит стала надзвичайно дорогою для обох сторін.
Втрати союзників становили приблизно:
- 4000 загиблих;
- 2000 поранених;
- 11 300 полонених.
Крім людських втрат, британський флот втратив 9 бойових кораблів, ще 18 кораблів були серйозно пошкоджені внаслідок атак Люфтваффе.
Німецькі втрати також були величезними. Із приблизно 22 000 учасників операції було втрачено близько 7000 солдатів убитими, пораненими або зниклими безвісти. Особливо тяжких втрат зазнали елітні повітряно-десантні війська, підготовка яких вимагала тривалого часу.
Перша велика повітряно-десантна операція
Битва за Крит увійшла до військової історії як перша масштабна повітряно-десантна операція, у якій вирішальну роль відіграли парашутисти та десантники на планерах.
Операція продемонструвала як величезний потенціал такого способу ведення війни, так і його небезпеки. Десантники, які приземлялися без важкої техніки, були надзвичайно вразливими в перші години після висадки. Лише швидке захоплення аеродромів дозволило німцям перекинути основні сили й досягти успіху.
Саме досвід Криту уважно вивчали військові багатьох країн. Надалі союзники активно розвивали власні повітряно-десантні війська, використавши здобуті уроки під час висадки в Нормандії та операції «Маркет Гарден».
Чому Гітлер відмовився від подібних операцій
Попри перемогу, Адольф Гітлер був приголомшений масштабом втрат серед елітних десантників. Він дійшов висновку, що подібні операції більше не виправдовують ризику.
Після Криту Німеччина практично перестала використовувати великі повітряно-десантні з’єднання за їхнім прямим призначенням. Надалі Fallschirmjäger дедалі частіше воювали як висококваліфікована піхота. Таким чином перемога на Криті фактично стала останнім великим стратегічним десантом Вермахту.
Значення операції «Енігма»
Хоча союзники втратили Крит, битва мала й прихований стратегічний наслідок. Німецьке командування так і не зрозуміло, що британці регулярно читали повідомлення, зашифровані машиною «Енігма».
Збереження цієї таємниці дозволило союзникам і надалі отримувати цінну розвідувальну інформацію протягом усієї війни. Багато істориків вважають, що довгострокова користь від можливості читати німецькі радіоповідомлення значно перевищила втрату самого острова.
Іван Гудзенко
