Данський флот перекрив значну частину морських комунікацій противника та створив серйозні проблеми для німецького торговельного судноплавства. Небезпека перехоплення була настільки великою, що деякі німецькі кораблі намагалися уникати данських патрулів, використовуючи російські назви та прапори. Для Пруссії це було не лише економічною, а й політичною проблемою. Берлін потребував способу послабити блокаду, тому звернувся по допомогу до Австрії.
Чому Гельголанд став полем бою
Австрія погодилася підтримати Пруссію, і в Північному морі з’явилися спільні австро-прусські сили. Їхнім завданням було послабити або прорвати данську блокаду. Противники зустрілися поблизу острова Гельголанд, який на той час перебував під британським контролем.
Сам острів мав важливе географічне значення. Він розташований у Північному морі поблизу узбережжя сучасної Німеччини й Нідерландів та протягом століть був зручним орієнтиром для мореплавців. У 1864 році Гельголанд залишався британською територією, тому безпосередня близькість нейтральних вод згодом відіграла важливу роль у розвитку бою.
Прусські кораблі не встигали за ескадрою
На початку бою стало очевидно, що прусські кораблі не могли діяти на одному рівні з австрійськими та данськими. Вони відставали й не змогли зайняти позицію, яка дозволила б їм ефективно підтримати своїх союзників.
Тому основне зіткнення фактично перетворилося на бій між данською та австрійською ескадрами. Австрійські кораблі мали перевагу в артилерії, тому співвідношення сил залишалося досить рівним. Обидві сторони відкрили інтенсивний вогонь. Корабельні гармати били по дерев’яних корпусах, а екіпажі намагалися одночасно маневрувати, вести артилерійський вогонь і зберігати боєздатність кораблів.
Для морських битв середини XIX століття такі зіткнення були особливо небезпечними. Дерев’яний корпус міг загорітися навіть після одного вдалого влучання. Водночас пошкодження парових механізмів або рульового управління могло практично позбавити корабель можливості маневрувати.
Маневр Едуара Суенсона
Данською ескадрою командував капітан Едуар Суенсон. Він зумів організувати концентрацію вогню проти головної цілі противника — австрійського флагманського корабля «Шварценберг». Зосередження артилерійського вогню на одному кораблі дозволило данцям поступово завдати йому серйозних пошкоджень.
Переломним моментом стало влучання, яке спричинило пожежу на кораблі. Вогонь охопив частину конструкцій «Шварценберга», а пошкодження корабельного насоса ускладнило боротьбу з пожежею. Ситуація стала настільки небезпечною, що австрійському екіпажу довелося шукати безпечнішого місця.
Пошкоджений корабель рушив у напрямку британських нейтральних вод поблизу Гельголанда. Його перехід фактично опинився під захистом британського фрегата «Аврора», який не дозволив продовжити переслідування в нейтральній зоні. Для данців це означало втрату можливості остаточно знищити або захопити пошкоджений австрійський флагман.
Пошкодження «Юлланда» змінює ситуацію
Данці також зазнали серйозних пошкоджень. Особливо важливим стало пошкодження рульового механізму їхнього флагманського корабля «Юлланд». Для військового корабля XIX століття втрата нормального керування була критичною проблемою. Навіть перевага в артилерії не гарантувала перемоги, якщо корабель не міг ефективно змінювати курс і переслідувати противника.
Через пошкодження «Юлланда» данці не змогли повною мірою скористатися перевагою та завершити переслідування австрійських кораблів. Австро-прусська ескадра змогла відійти, а вночі противник остаточно залишив район бою.
Проте стратегічна ситуація залишилася на користь Данії. Жоден корабель не був потоплений, але данці зберегли свою морську блокаду. Саме тому битву розглядали як беззаперечний тактичний успіх данського флоту.
Чому перемога не врятувала Данію
Попри успіх біля Гельголанда, битва не могла змінити загального результату війни. Основні події Другої Шлезвігської війни відбувалися на суходолі, де Данія поступалася об’єднаним силам Пруссії та Австрії.
Морська перемога продемонструвала, що Данія мала боєздатний флот і могла ефективно використовувати його для захисту власних торговельних комунікацій та блокади противника. Але вона не компенсувала військову перевагу Пруссії та Австрії на суші.
Перемир’я після битви
Незабаром після бою ситуація на фронті змінилася. Через три дні після битви Пруссія звернулася з пропозицією про припинення вогню. Данці припинили блокаду, хоча бойові дії згодом ненадовго поновилися, а остаточний результат війни виявився для Данії несприятливим.
За підсумками конфлікту Данія була змушена поступитися Шлезвігом, Гольштейном і Лауенбургом. Таким чином, перемога біля Гельголанда залишилася локальним успіхом у війні, яку Данія загалом програла.
Іван Гудзенко
