Початок великого вторгнення вікінгів
Напади вікінгів на Британські острови розпочалися ще наприкінці VIII століття. Протягом десятиліть скандинавські мореплавці здійснювали короткі грабіжницькі рейди на монастирі, торговельні поселення та прибережні міста. Однак у 865 році ситуація докорінно змінилася. До східного узбережжя Англії прибула так звана Велика язичницька армія — потужне військо данських вікінгів, яке мало на меті вже не грабунок, а завоювання країни.
Протягом кількох років данці послідовно підкорили три головні англосаксонські королівства — Східну Англію, Нортумбрію та Мерсію. Лише Вессекс на півдні країни продовжував чинити організований опір. Саме він став останньою перепоною на шляху повного завоювання Англії.
Молодий король Альфред
У 871 році, після загибелі свого брата Етельреда I в боротьбі з данцями, престол Вессексу успадкував двадцятидворічний Альфред. Молодий правитель отримав державу, яка перебувала у вкрай складному становищі. Війна тривала вже багато років, людські й матеріальні ресурси були виснажені, а перевага залишалася на боці вікінгів.
Перші роки правління Альфред використав для зміцнення оборони та перегрупування сил. До 876 року наступ данців тимчасово сповільнився, що дозволило королю провести військові реформи й підготуватися до нових випробувань. Проте мир виявився нетривалим. Уже невдовзі вікінги відновили наступ, захопивши стратегічно важливі міста Вейрхем і Ексетер. Альфредові вдалося змусити ворога відступити до Глостера, однак загроза вторгнення залишалася.
Раптовий удар Гутрума
На початку 878 року данський правитель Гутрум вирішив завдати вирішального удару. У січні його військо несподівано атакувало королівську резиденцію в Чіппенхемі, де Альфред перебував разом із невеликим загоном під час зимового відпочинку. Напад був настільки стрімким, що англосаксонський король ледве уникнув полону.
Разом із кількома вірними воїнами Альфред утік до заболочених земель Сомерсету, де знайшов притулок у місцевості Ательні. Саме там він збудував невелику укріплену фортецю, яка стала базою для партизанської боротьби. Звідси англосаксонські загони здійснювали несподівані напади на данські гарнізони, поступово відновлюючи контроль над навколишніми територіями.
Попри надзвичайно важке становище, Альфред не припинив боротьби. Протягом кількох місяців він збирав нове військо, закликаючи на допомогу населення Вессексу. Його авторитет і рішучість дозволили сформувати достатньо сильну армію, щоб кинути виклик данцям у відкритому бою.
Битва при Едингтоні
Навесні 878 року Альфред вирушив назустріч війську Гутрума. Вирішальна битва відбулася біля Едингтона (давня назва — Етандун), неподалік Чіппенхема, який усе ще перебував під контролем данців.
Основу англосаксонського війська становила піхота, що вишикувалася у традиційну для того часу стіну щитів. Такий бойовий порядок являв собою щільний стрій воїнів, які прикривали один одного великими круглими щитами, утворюючи майже суцільну захисну лінію. Данські вікінги використовували схожу тактику, тому битва перетворилася на тривале й надзвичайно запекле зіткнення.
За свідченням середньовічного хроніста Ассера, який був біографом Альфреда Великого, англосаксонський король особисто керував боєм і надихав своїх воїнів. Після тривалої боротьби англосаксам вдалося прорвати оборону данців. Військо Гутрума почало відступати, а Альфред наказав переслідувати противника аж до його укріпленого табору. Поразка вікінгів стала повною й остаточно змінила перебіг війни.
Мир із Гутрумом
Після битви данський правитель змушений був розпочати переговори. За умовами мирної угоди він погодився залишити Вессекс і припинити спроби його завоювання. Ще важливішим стало те, що Гутрум прийняв християнство, а його хрещеним батьком став сам Альфред Великий. Такий крок мав не лише релігійне, а й величезне політичне значення, адже символізував припинення війни між двома правителями.
Укладений мир передбачав поділ Англії на дві великі сфери впливу. Альфред зберіг контроль над південними та західними землями, тоді як північ і схід острова перейшли під владу данців. Ця територія отримала назву Данелаг — область, де діяли данські закони й існували скандинавські традиції управління.
Данелаг і новий політичний порядок
Створення Данелагу стало одним із найважливіших наслідків битви при Едингтоні. Хоча Англія залишалася поділеною, між англосаксами й данцями встановилася відносна рівновага. Це дозволило Вессексу зосередитися на внутрішньому розвитку, зміцненні армії та будівництві нової системи оборони.
Альфред Великий розпочав масштабні реформи. По всій країні будувалися укріплені міста — бурги, які мали стримувати майбутні напади вікінгів. Було реорганізовано військо, створено невеликий військовий флот, удосконалено систему управління та судочинства. Король також приділяв значну увагу освіті, розвитку книжної культури та перекладу латинських творів англосаксонською мовою.
Саме завдяки цим реформам Вессекс поступово перетворився на найсильніше англійське королівство. Його наступники змогли розширити свої володіння, поступово повертаючи території Данелагу під англосаксонський контроль.
Об’єднання Англії
Політична система, створена після перемоги при Едингтоні, проіснувала майже півстоліття. Лише у 927 році онук Альфреда — король Ательстан — остаточно об’єднав англосаксонські та колишні данські землі під своєю владою. Саме його більшість істориків вважає першим королем єдиної Англії.
Таким чином, битва при Едингтоні стала відправною точкою процесу, який завершився створенням англійської держави. Якби Альфред зазнав поразки у 878 році, навряд чи об’єднання країни відбулося б у тому вигляді, який відомий сьогодні.
Іван Гудзенко
