Канон – зібрання книг, в яких викладено святе письмо. Відповідно до встановлених норм, біблійний канон включає в себе 66 книг, які відносять до Старого і Нового Завіту. Таке поняття, як канонічна література, має на увазі під собою книги, які використовуються для навчання, а також для читання в церкві. Саме ця класифікація дозволяє розділяти церковні книги на канонічні і не канонічні. Таким чином, до канонічної літератури відносять Старий Завіт, а також Новий Завіт.

  З I по II століття, з’являється безліч творів і не церковних книг, що розповідають про життя і прихід Ісуса Христа. Завдяки цьому у церкві виникає потреба у формуванні достовірного списку канонічних книг, відокремлюючи їх від літератури, яка містить неправильне вчення. Думка церковнослужителів розділилися. Перше достовірне твердження Новозавітного канону відбулося на Сході в середині II століття. Саме там був затверджений канон Нового Завіту, що складається з 27 книг.

Незважаючи на це, безліч богословів, піддавалися сумнівам автентичності складання списків книг, що відносяться до канону. На думку вчених – істориків, саме ця тенденція могла вплинути на порядок розташування канонічних книг. Дана тенденція чітко проглядається в списках канонічних книг Нового Завіту, в лютеранській, слов’янській, сирійській та вірменській традиції.

На сьогоднішній день, затверджений канон є достовірним і не підлягає змінам. Ретельний відбір книг, а також їх перевірки, дозволили створити повноцінний перелік церковних книг, в яких викладено незаперечне, Святе Письмо.

Іван Гудзенко